Китайська Народна Республіка (КНР) офіційно оголосила про розширення зони патрулювання та правопримінної діяльності своїх морських відомств. Тепер до зони відповідальності Берегової охорони КНР (CCG) та Адміністрації морської безпеки (MSA) включено акваторію на схід від Тайваню. Згідно з даними телеканалу CNN та супутниковим моніторингом, міжнародні аналітики кваліфікують ці дії як класичне розширення тактики «сірої зони». Пекін прагне поступово змінити статус-кво в регіоні, уникаючи при цьому прямого переростання ситуації в кінетичний конфлікт.

Зміна географії: від протоки до відкритого моря

Географія китайської активності зазнала суттєвих змін. Якщо раніше військові кораблі та катери берегової охорони КНР фіксувалися переважно у Тайванській протоці та навколо прибережних архіпелагів, таких як Кінмен та Мацу, то поточні операції перенесено у відкриту частину Філіппінського моря. Китайські судна вийшли за межі так званої «Першої ланцюга островів», що значно ускладнює ситуацію для Тайбею.

Формальним приводом для активізації патрулювання та картографування морського дна стали наміри Японії та Філіппін розпочати двосторонні переговори про делімітацію кордонів своїх виключних економічних зон. Пекін заявив, що будь-які подібні розмежування стосуються акваторій, на які КНР претендує на основі своєї позиції щодо суверенітету над Тайванем.

Інституціоналізація контролю та «поліцейський» фасад

Ключовою особливістю нової стратегії є використання цивільних та правоохоронних суден (MSA та CCG) замість регулярного військово-морського флоту. Це дозволяє Пекіну декларувати реалізацію «внутрішньодержавних» поліцейських та адміністративних функцій, включаючи екологічний моніторинг та регулювання судноплавства.

Однак зафіксовано випадки радіозапитів з боку китайських кораблів на адресу комерційних суден, що прямують до портів Тайваню. Така тактика створює прецеденти для потенційного втручання у торгові маршрути під виглядом адміністративного контролю.

Стратегічна загроза східному узбережжю

Східне узбережжя Тайваню відіграє критичну роль у оборонній доктрині острова. Саме тут розташовані захищені глибоководні порти (Суао, Хуаліань) та укріплені авіабазі, включаючи підземний комплекс Цзяшань. Через цю частину Філіппінського моря проходять основні морські та повітряні комунікації, що зв'язують острів з Японією та США.

Ці маршрути життєво важливі для постачання енергоносіїв, насамперед зрідженого природного газу, та матеріально-технічного забезпечення. Постійне присутність сил КНР у цій зоні спрямована на відпрацювання механізмів потенційної морської блокади, детальне картографування підводного рельєфу для забезпечення дій підводного флоту та чинення психологічного тиску на керівництво Тайваню.

Реакція міжнародної спільноти

Ситуація викликала негайну реакцію з боку Тайваню та його союзників. Міністерство оборони та Океанічна рада Тайваню охарактеризували дії КНР як навмисну провокацію та елемент когнітивної війни. У відповідь Тайбей залучив кораблі власної берегової охорони для моніторингу та перекинув додаткові мобільні берегові протикорабельні ракетні комплекси Hsiung Feng на східне напрямлення. Також були проведені штабні навчання, що імітували сценарії реагування на огляд цивільних суден структурами КНР.

США зайняли жорстку позицію: Командування Сьомого флоту ВМС США та Державний департамент заявили про дестабілізуючий характер дій Пекіна. Вашингтон підтвердив намір забезпечувати свободу судноплавства у міжнародних водах та передав Філіппінам партію морських безпілотних апаратів для посилення контролю за кордонами.

Особливу увагу привернуло рідкісне спільне заяву дипломатичних представництв Великої Британії, Франції та Німеччини у Тайбеї. Європейські союзники висловили занепокоєння новою формою активності КНР та вказали на потенційні загрози безпеці міжнародного судноплавства у Тихому океані.