На тлі тривалих систематичних російських ударів по енергетичній інфраструктурі України питання допустимості контрольованого експорту частини власного газу знову вийшло на перший план. Експерт газового напрямку аналітичної компанії ExPro Михайло Свищо в розмові з виданням NV Бізнес, на яке посилається РБК-Україна, заявив, що такий механізм здатен дати видобувним компаніям додаткові кошти на відновлення пошкоджених об'єктів і нові інвестиції у видобуток. За його оцінкою, ключовою перевагою є можливість продавати частину власного газу за вищими європейськими цінами й отримувати валютну виручку, якої в умовах війни гостро не вистачає галузі.

Валютна виручка та відновлення інфраструктури

«Частина валютного доходу від експорту компанії могли б спрямувати на відновлення видобувних об'єктів, які перебувають під систематичними російськими ударами», — цитує NV слова Свища. Наразі видобувний сектор України працює в умовах хронічного дефіциту інвестицій: значна частина інфраструктури пошкоджена, а без зовнішнього фінансування відновлення йде надзвичайно повільно. Валютні надходження від експорту, за логікою аналітика, могли б стати тим самим «киснем», який дозволить не лише чинити те, що зруйновано, а й закладати основу для нарощування видобутку в середньостроковій перспективі. Підтримує цю позицію й голова «Нафтогазу» Олексій Черних, а також інші галузеві гравці, які раніше виступали за зняття повного заборони на експорт за умови збереження контролю на боці держави.

Оживлення ізольованого внутрішнього ринку

Другий значний ефект, на який вказує Свищо, — оживлення внутрішнього ринку газу, який на сьогодні в значній мірі ізольований. Експорт повністю заборонений, а імпорт практично відсутній через суттєву різницю між українськими та європейськими цінами: купувати газ із-за кордону за внутрішніми цінами, значно нижчими за європейські, економічно невигідно. Внаслідок цього внутрішній ринок функціонує в замкненому контурі, що обмежує конкуренцію та знижує стимули для оптимізації. Введення контрольованого експорту, за оцінкою аналітика, створить «містечко» між внутрішнім та європейськими ринками, дозволить сформувати більш реалістичну цінову динаміку та поверне в систему елементи ринкової рівноваги.

Стратегія «Нафтогазу»: продати зараз, купити дешевше

Окремий аспект, який підкреслює Свищо, стосується тактики закупівель «Нафтогазу». Компанія могла б продавати газ зараз, поки європейські ціни залишаються на високому рівні, і водночас контрактувати імпорт на перший квартал 2027 року за нижчою ціною. Різниця між ціною продажу та ціною майбутнього імпорту здатна частково компенсувати логістичні витрати, пов'язані з реверсним потоком та зберіганням. Таким чином, контрольований експорт перетворюється не просто на джерело валюти, а на елемент фінансової стратегії, що дозволяє оптимізувати баланс «Нафтогазу» на горизонті найближчих двох-трьох кварталів.

Масштаби: 250–260 млн кубометрів на місяць

Раніше видання ExPro оцінювало, що за поточними обсягами видобутку потенційний експорт може становити близько 250–260 млн кубометрів газу на місяць. Для контексту: це всього кілька днів зимового споживання України. Таким чином, навіть за повного використання експортного потенціалу загроза дефіциту в опалювальний сезон мінімальна. Механізм, до того ж, передбачає можливість оперативно зупинити експорт у разі дефіциту газу, загрози енергетичній безпеці чи ризиків для проходження опалювального сезону. Це, по суті, «аварійний рубильник», який робить експорт оборотним і підпорядкованим інтересам внутрішньої безпеки.

Позиції експертів та галузевих гравців

Подібні оцінки не єдині. Раніше в інтерв'ю Obozrevatel голова «Нафтогазу» Олексій Черних та інші профільні експерти вказували, що обмеження експорту (тобто його дозування, а не повна заборона) підтримає видобуток і допоможе підготуватися до зими. Глава «Укртрансгазу» Сергій Макогон та інші учасники ринку також підкреслювали, що за правильного дизайну механізму контрольований експорт скоріше зміцнить енергетичну безпеку України, ніж послабить її. Ключовою умовою залишається прозорість правил: хто приймає рішення про зупинку експорту, за якими тригерами та з якою швидкістю. Саме цей «важливий нюанс», на який вказували експерти в попередніх коментарях, визначає, чи працюватиме механізм як інструмент розвитку, чи перетвориться на джерело додаткових ризиків.