У умовах безпрецедентного зростання попиту на обчислювальні потужності та електроенергію, спричиненого бумом штучного інтелекту, індустрія шукає нестандартні рішення. Спільне підприємство суднобудівної компанії InMar Technologies та розробника енергетичних технологій OptiFuel, об'єднавшись під брендом Optimal Transit, анонсували революційний проект — серію плавучих дата-центрів під назвою Kraaken. Це не просто сервери в контейнері на воді, а автономна екосистема, здатна генерувати енергію, опріснювати воду та забезпечувати критичну інфраструктуру.

Технологія Digital Ocean Thermal: енергія з надр океану

Ключовою особливістю Kraaken є повна енергетична автономія. На відміну від традиційних плавучих ЦОД, які залежать від берегових електромереж або дизельних генераторів, Kraaken використовує патентовану технологію Digital Ocean Thermal (DOT). Система працює на основі багатоступеневого циклу Ренкіна, перетворюючи теплову енергію океану в електрику. Крім того, установка рекуперирує «відпрацьоване» тепло, що виділяється самим обладнанням дата-центру, створюючи замкнений цикл ефективності.

Розробники стверджують, що платформа використовує систему примусового наддуву (supercharging) та синтез «зеленого» аміаку, що дозволяє забезпечувати виробництво електроенергії без вуглецевих викидів. Це рішення позиціонується як ідеальне для регіонів, що стикаються з дефіцитом чистої енергії та прісної води.

Два варіанти платформи: від 10 до 100 МВт

Компанія пропонує два конфігураційні варіанти платформи Kraaken, що відрізняються потужністю та розмірами. Перший варіант — судно довжиною 250 футів (близько 76 метрів), здатне видати від 10 до 20 МВт обчислювальної потужності. Другий, більш масштабний варіант, являє собою 500-футове (152 метри) судно з потужністю від 50 до 100 МВт.

Особлива увага приділяється концепту «Blue Economy Vital 100MW Kraaken». Ця установка здатна генерувати до 40 МВт чистої базової електроенергії для передачі на берег, залишаючи 60 МВт для власних обчислень ШІ. Попутно, вакуумна опріснювальна установка, що використовує надлишкове тепло, може виробляти до 30 000 кубічних метрів прісної води на добу, чого достатньо для забезпечення потреб сотень тисяч людей.

Концепція SWATH та мобільність у кризових ситуаціях

Конструкція Kraaken базується на концепції двокорпусного судна з малою площею перерізу по ватерлінії (Small Waterplane Area Twin Hull — SWATH). Така архітектура забезпечує виняткову стійкість платформи в штормових умовах, дозволяючи їй функціонувати цілорічно від екватора до арктичних широт. Платформа оснащена високошвидкісним оптичним та супутниковим зв'язком, що гарантує безперервність передачі даних.

Важливою перевагою Kraaken є мобільність. У разі загрози стихійних лих, таких як цунамі чи урагани, платформа здатна самостійно відшвартуватися та переміститися в безпечну зону зі швидкістю до 16 вузлів. Це робить її ідеальним рішенням для розгортання інфраструктури в зонах ризику або для підтримки постраждалих регіонів.

Економічна ефективність та конкуренція

Згідно з попередніми оцінками Optimal Transit, будівництво 100-МВт морського дата-центру обійдеться менш ніж у $500 млн (без урахування вартості IT-обладнання). Для порівняння, спорудження наземного об'єкта аналогічної потужності може коштувати від $0,9 до $1,5 млрд. Крім того, плавучі ЦОД дозволяють вводити потужності в експлуатацію значно швидше, ніж традиційні капітальні проекти.

Тим не менш, ринок плавучих дата-центрів стає все більш конкурентним. Сінгапурська Keppel розпочала роботи над 25-МВт об'єктом, запуск якого заплановано на 2028 рік. Американська Panthalassa розробляє рішення з використанням енергії хвиль, а такі гіганти, як Seatrium та Samsung, також інвестують у морські обчислювальні потужності.

Суперечливі дані

Попри амбітні заяви, на даний момент проект Kraaken перебуває на стадії концепції. У джерелах відсутня конкретна інформація про те, на якій стадії знаходиться фізична реалізація судна, коли планується запуск прототипу та чи є вже підписані контракти з операторами. Тоді як Optimal Transit стверджує, що рішення базується на «перевірених часом технологіях», скептики можуть сумніватися в надійності інтеграції таких складних систем (опріснення, генерація енергії, кластери ШІ) в єдиний плавучий модуль без реальних тестів у відкритому морі.