У Краматорську повсякденність для тих, хто працює на передовій цивільної евакуації, давно перестала бути безпечною. За словами 26-річної Анни Ельсбернд, керівниці міжнародної евакуаційної команди Universal Aid Ukraine, навіть поїздка у звичайний супермаркет тепер потребує бронеавтомобіля та портативного детектора дронів «Чуйка». Про це вона розповіла в інтерв'ю «Цензор.НЕТ», на яке посилається РБК-Україна. Анна живе в Краматорську з початку 2023 року і проводить в Україні близько 11 місяців на рік, виїжджаючи до Німеччини переважно на Різдво.

Бронеавтомобіль і детектор дронів — новий побут

За словами волонтерки, FPV-дрони атакують автомобілі на головних дорогах міста, а небезпека може виникнути в будь-який момент. «Нам доводиться їхати в супермаркет із бронеавтомобілем і «Чуйкою»», — каже Анна. Команда змушена постійно стежити за небом, ховатися від дронів і змінювати маршрути, а визначити, коли в місті «безпечніше», практично неможливо: атаки відбуваються раптово, а безпілотники летять настільки швидко, що людина може не встигнути помітити загрозу і відреагувати.

«За нами стежать дрони»

Особливо гостро проблема відчутна під час переміщень містом і його околицями. «За нами стежать дрони; ми бачимо свій автомобіль на трекері, і дрон продовжує за ним стежити. Нам потрібно обігнати дрон і бути швидшими. Або ховатися від нього», — розповідає Анна. Вона зазначає, що вже не пам'ятає жодної евакуації, під час якої команда не бачила б дрона, і підкреслює, що навіть звичайний переміст по Краматорську потребує постійного урахування загрози удару.

Евакуація: відповідальність за чужі життя

Найскладніший етап — евакуація цивільних. Щойно люди сідають в автомобіль, команда відповідає не лише за власну безпеку, а й за життя пасажирів. Волонтери можуть самі відчувати страх, але зобов'язані зберігати спокій і переконувати людей, що все буде добре. За 2025 рік Universal Aid Ukraine, за даними самої організації, евакуювала з небезпечних районів 1200 цивільних; зараз її команди працюють у Краматорську, Слов'янську, Малотаранівці, Дружківці, а також на Дніпропетровщині.

Місто, яке порожніє

Попри щоденну небезпеку, Анна називає Краматорсьок своїм улюбленим містом в Україні — «чесним, справжнім і пов'язаним із багатьма особистими моментами», згадуючи природу Донбасу, поля, ліси, водойми та нічне небо. При цьому вона бачить, як місто, яке стало для неї домом за три з половиною роки, поступово порожніє, і саме зараз покинути його не може: триває обов'язкова евакуація, і все більше людей потребують допомоги. «Я евакуюю своїх сусідів, і мій мозок ніколи не відпочиває», — визнає волонтерка, називаючи головним джерелом виснаження неможливість хоча б на короткий час відволіктися від війни.

Суперечливі дані

Ключові цифри та оцінки в матеріалі — зокрема, показник у 1200 евакуюваних за 2025 рік і твердження, що «жодна евакуація не проходила без спостереження дрона», — ґрунтуються виключно на особистому свідченні Анни Ельсбернд і не підтверджені незалежним другим джерелом. Формулювання в підписі до фото про те, що місто стало для неї домом «за три з половиною роки», узгоджується зі заявою про переїзд на початку 2023 року за актуальною датою вересня 2026 року, але точний відлік залежить від інтерпретації. Крім того, у базі перевірених джерел присутні публікації про бронеавтомобіль в контексті іншого персонажа та іншої події, які не мають стосунку до історії волонтерки з Краматорська і не повинні змішуватися з даним матеріалом.