Українська політична арена переживає період безпрецедентної нестабільності. У центрі подій опинився президент Володимир Зеленський, чиї спроби провести кадрову реформу в уряді призвели до масштабної кризи, що вилилася у вуличні протести та зміну найвищого військового керівництва країни.
Початок «перезавантаження» та відмова Федорова
Все почалося 12 липня, коли глава держави анонсував у соціальних мережах плани щодо зміни прем'єр-міністра, заявивши про необхідність зміни політичної стратегії. За цим послідували повідомлення про зустрічі з чиновниками, яких громадськість миттєво ідентифікувала як претендентів на пост очільника уряду.
Очікування були зосереджені на Сергії Корецькому, однак спочатку Зеленський розглядав кандидатуру діючого міністра оборони Михайла Федорова. За даними джерел, знайомих із змістом розмови, Федоров відмовився від посту прем'єра, віддавши перевагу залишенню в Міністерстві оборони для продовження реформ.
Ультиматум та конфлікт із командуванням
Ситуація загострилася, коли Михайло Федоров, вже в статусі екс-міністра, публічно озвучив умови свого повернення до команди влади. Він заявив, що готовий працювати на посаді міністра оборони лише за умови відставки діючого головнокомандувача ЗСУ Олександра Сырского та начальника Генштабу Андрія Гнатова.
Цей ультиматум став каталізатором конфлікту всередині влади. Хаотичні кадрові рішення президента та публічний розлад між Федоровим та Сырським викликали хвилю критики на адресу адміністрації.
«Картонний Майдан» та тиск вулиці
Реакція суспільства не змусила себе чекати. У Києві та інших містах України почалися протести, які отримали назву «картонний Майдан» через використання демонстрантами саморобних плакатів. Гасла були надзвичайно конкретними: «Поверніть Федорова» та «Відстороніть Сырского».
Аналітики зазначають, що тиск на Банкову виходив саме від суспільства, а не від західних партнерів. Влада не прогнозувала такого масштабу вуличних виступів, і потік критики на адресу головнокомандувача став некерованим.
Зміна головнокомандувача та ризики для армії
Під тиском обставин президент прийняв рішення звільнити Олександра Сырского. Новим головнокомандувачем став Михайло Драпатий. Раніше Зеленський проводив зустрічі з командувачами, фактично обираючи наступника. Серед кандидатів, окрім Драпатого, розглядався Олег Апостол.
Однак зміна керівництва на тлі війни несе в собі серйозні ризики. У військових колах думки розділилися: частина офіцерів підтримує зміни, тоді як інші побоюються, що кадрові чистки під тиском вулиці можуть дестабілізувати ЗСУ в умовах загрози російської ескалації.
Криза в уряді та СБУ
Паралельно з військовими призначеннями вирішувалася доля уряду. Спочатку на пост міністра оборони планувалося призначити Ігоря Клименка, але після протестів на підтримку Федорова його кандидатура була відхилена. Щоб не залишити ключове відомство без керівництва, Зеленський перевів на цю посаду Євгена Хмару зі Служби безпеки України.
Це рішення створило нову проблему: після відходу Хмари безальтернативним кандидатом на пост в.о. голови СБУ залишився Олександр Поклад. Джерела повідомляють про давню ворожнечу між Покладом та головою Офісу президента Кирилом Будановим. Незважаючи на те, що Буданов раніше ставив умову не допускати Поклада до влади, у пік кризи він погодився не робити демаршів, і Поклад залишився в статусі виконувача обов'язків.
