Україна зіштовхується з серйозною внутрішньою кризою прав людини, спричиненою втратою довіри до територіальних центрів комплектування, бюрократичними перешкодами для ветеранів та відсутністю дієвих міжнародних механізмів для звільнення цивільних полонених. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець в інтерв'ю виданню «РБК-Україна» докладно розповів про ключові больові точки суспільства, гуманітарну ситуацію на окупованих територіях та необхідні зміни для відновлення справедливості.
Гуманітарна катастрофа та загроза життю в окупованих Олешках
У тимчасово окупованих Олешках на Херсонщині ситуація досягла критичної позначки, наближаючись до гуманітарної катастрофи. Місцеві жителі потерпають від гострої нестачі продуктів харчування, медикаментів та питної води, перебуваючи під постійною загрозою для життя. За словами омбудсмена, українська сторона доклала максимум зусиль для розв'язання цієї проблеми, і наразі переговорний процес щодо організації евакуації цивільних осіб перебуває на завершальній стадії.
Поки тривають складні щоденні переговори з російською стороною, виживання людей, які залишилися в місті, підтримують Збройні сили України. Українські військові доставляють населенню воду, їжу та ліки за допомогою безпілотників. Проте окупаційні сили цілеспрямовано намагаються збивати ці дрони, затримують цивільних за отримання допомоги та займають житлові будинки місцевих жителів, відбираючи останні запаси продовольства.
Системна криза мобілізації та зростання кількості скарг на ТЦК
Одним із найбільш резонансних питань залишається мобілізація та діяльність співробітників ТЦК та СП. Кількість скарг на порушення з боку військкоматів стрімко зростає: лише за неповний 2026 рік до Офісу омбудсмена надійшло понад шість тисяч звернень, що вже перевищує загальний показник за весь попередній рік. Дмитро Лубінець зазначив, що у період з 2023 по 2025 рік намагався розв'язувати ці проблеми в закритому режимі через юридичні наради з Міноборони та Генштабом, але нульовий результат змусив його перевести дискусію в публічну площину.
Омбудсмен наголошує, що йдеться не про поодинокі ексцеси, а про глибоку системну кризу, яка поглиблюється корупційними схемами. Перехід до публічної критики викликаний необхідністю змусити профільні відомства реагувати на порушення. За його словами, це єдиний дієвий інструмент впливу на бюрократичну систему в умовах воєнного часу, коли закриті запити та офіційні відписки перестали працювати.
Цифровізація, бодікамери та презумпція вини як вирішення проблеми
Для подолання кризи довіри до мобілізаційних процесів необхідне впровадження жорстких запобіжників, включаючи тотальну цифровізацію та відеоконтроль. Лубінець наполягає на тому, щоб кожен співробітник ТЦК у складі груп оповіщення був забезпечений працюючою бодікамерою, а приміщення центрів комплектування оснащувалися системами відеоспостереження. Якщо під час інциденту камера виявляється вимкненою, до співробітника має застосовуватися презумпція вини.
Крім того, обов'язковою умовою роботи груп оповіщення має стати присутність співробітників Національної поліції для фіксації правопорушень з обох боків. Паралельно поточного року почав працювати механізм невідворотності покарання: матеріали перевірок Офісу омбудсмена стали частіше доходити до реальних судових вироків щодо порушників закону.
Значення публічного контролю та перспективи захисту прав
Перехід до відкритого обговорення гострих проблем прав людини під час війни задає новий стандарт взаємодії держави та суспільства. Відмова від замовчування зловживань у ТЦК та привернення уваги до гуманітарних лих на окупованих територіях демонструють, що захист прав громадян залишається пріоритетом навіть в екстремальних умовах. Подальший розвиток ситуації залежить від готовності влади впроваджувати жорсткі механізми контролю та забезпечувати прозорість усіх мобілізаційних процедур.
