На перший погляд, ситуація на валютному ринку України в серпні 2026 року виглядає під контролем: курс гривні демонструє плавну динаміку, а золотовалютні резерви Національного банку залишаються на історичних максимумах. Однак за фасадом зовнішньої стабільності ховається глибока структурна проблема. Дані платіжного балансу свідчать про те, що Україна генерує колосальний попит на валюту, який зростає в рази швидше, ніж власне експортне пропозиція. Експерти попереджають: нинішня стабільність тримається виключно на масштабних інтервенціях НБУ та міжнародній допомозі, а не на ринковій рівновазі.

Структурний дисбаланс: імпорт проти експорту

Ключовим індикатором напруги в економіці є розрив між імпортом та експортом. За перші сім місяців 2026 року товарний імпорт зріс приблизно на 33%, тоді як експорт збільшився лише на 4%. Внаслідок цього дефіцит торгівлі товарами досяг 35 млрд доларів, що значно перевищує показник у 21 млрд доларів за аналогічний період минулого року. Основну частку імпорту становлять енергоносії, енергетичне обладнання, безпілотники, електроніка та будівельні матеріали — товари, критично важливі для оборони та відновлення інфраструктури.

У той же час експортний приріст забезпечують переважно сировинні товари: зернові, олія, чавун та напівфабрикати з чорних металів. Така диспропорція формує постійний структурний дефіцит: Україна імпортує складні технологічні та військові продукти, а експортує сировину. Прогноз НБУ на 2026 рік не віщує швидкого вирівнювання: очікується ріст імпорту на 28% при зростанні експорту всього на 3,7%.

Масштаб інтервенцій та залежність від допомоги

Щоб компенсувати цей розрив, Національний банк змушений проводити безпрецедентні інтервенції. За період з січня по 10 серпня 2026 року регулятор продав на ринку 29,2 млрд доларів, що на 35% більше, ніж роком раніше. Середньоденна продаж валюти становить близько 185 млн доларів, а в серпні зросла до 203 млн доларів. По суті, НБУ виконує функцію централізованого постачальника валюти для критичного імпорту та оборонних потреб.

Головне питання полягає в джерелах покриття цього дефіциту. За останні 12 місяців Україна отримала близько 60 млрд доларів міжнародної допомоги у формі кредитів та грантів. Приватні трансферти та оплата праці українців за кордоном додали ще 16,3 млрд доларів. У той же час прямі іноземні інвестиції склали всього 1,7 млрд доларів. Це означає, що зовнішня рівновага підтримується не приватним капіталом, а офіційним фінансуванням партнерів. Будь-яка затримка у надходженні коштів миттєво створює навантаження на резерви та курс.

Хто створює тиск на ринок?

Аналіз структури попиту показує, що основним драйвером валютного ринку є бізнес. У січні – серпні 2026 року приблизно 86% чистих інтервенцій НБУ були спрямовані на задоволення потреб компаній, і лише 14% припало на населення. Попит бізнесу на валюту за рік збільшився на 44%, тоді як попит населення скоротився на 6%. Це підтверджує тезу про те, що тиск на курс створюється не панікою громадян, а реальними економічними потребами імпортерів та підприємств, яким потрібна валюта для закупівлі обладнання та комплектуючих.

Протирічливі дані

Хоча загальна картина дефіциту очевидна, існують нюанси в трактуванні даних. З одного боку, експерти вказують на те, що значна частина імпорту не є «непродуктивною» — вона безпосередньо пов'язана з обороною та енергетичною безпекою. З іншого боку, частина валюти, яку купують громадяни та бізнес, не повертається до фінансової системи, переходячи у готівкові заощадження або виходячи за кордон. За оцінками, близько 7,3 млрд доларів припадає на збільшення обсягів валюти поза банківською системою. Це створює додаткову невизначеність: реальна пропозиція валюти на внутрішньому ринку може бути нижчою за офіційні статистичні показники.