26 вересня в межах 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН відбулася перша зустріч на рівні голів зовнішньополітичних відомств Росії та Німеччини з початку повномасштабного конфлікту. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров та його німецький колега Йоханн Вадепхул провели 20-хвилинні переговори, під час яких обговорили комплекс двосторонніх відносин та поточну ситуацію в Україні.

Передісторія та контекст діалогу

Ця зустріч стала першою міністерською комунікацією між Москвою та Берліном з січня 2022 року, коли Лавров проводив переговори з очільницею МЗС ФРН Аннеленою Бербок. За даними російського відомства, ініціатива нинішнього діалогу надійшла від німецької сторони. Попри відновлення контактів, сторони продемонстрували серйозні розбіжності в оцінках перспектив врегулювання.

Зміст переговорів та позиція Москви

Після зустрічі Сергій Лавров повідомив журналістам, що не почув від німецького колеги принципово нових тез чи ініціатив, які б виходили за межі публічної позиції Берліна. Очільник МЗС РФ зазначив, що Вадепхул підтвердив традиційну жорстку лінію щодо Москви та закликав забезпечити безпеку в Чорноморському регіоні. Лавров підкреслив, що Росія вже веде обговорення щодо морської безпеки з Індією, Єгиптом та Туреччиною, проте будь-які домовленості потребують прямого й окремого діалогу з Україною.

Суперечливі дані

У висвітленні підсумків зустрічі спостерігаються помітні розбіжності в акцентах між російською та німецькою сторонами. Так, МЗС РФ наголошує на відсутності нових ідей у Берліна та проблемі дотримання домовленостей з боку Києва. Водночас джерело в німецькій делегації підкреслило, що ключовим фокусом з боку ФРГ був заклик до негайного укладення угоди щодо відновлення безпечного експорту українського зерна через Чорне море, захисту енергетичної інфраструктури та досягнення перемир'я. Берлин також заявив про намір координувати ці кроки з європейськими союзниками.

Експертна оцінка та наслідки

Аналітики зазначають, що сам факт відновлення контактів на високому рівні свідчить про збереження каналів дипломатичної взаємодії навіть в умовах глибокої кризи. Проте глибока взаємна недовіра та кардинально протилежні підходи до українського врегулювання поки не дозволяють говорити про можливість швидкого дипломатичного прориву.