У дипломатичних колах Східної Європи розгортається новий виток подій. Президент Литви Гітанас Науседа офіційно заявив про готовність своєї країни виступити посередником у затяжному суперечці між Україною та Польщею. Це рішення, озвучене в інтерв'ю національному мовнику LRT, стало реакцією на різке погіршення стосунків між двома ключовими партнерами регіону.

Умова посередництва та план дій

Науседа чітко окреслив межі можливого втручання Вільнюса. Литовський лідер підкреслив, що його країна готова допомогти нормалізації стосунків лише за наявності прямого запиту та взаємної зацікавленості з боку Києва та Варшави. Без згоди обох сторін посередництво неможливе.

Для реалізації цієї ініціативи заплановано конкретну зустріч. 27 червня 2026 року Гітанас Науседа має намір провести неформальні консультації з президентом Польщі Каролем Навроцьким у його літній резиденції. Мета візиту — обговорити шляхи розрядки напруги та знайти точки дотику для діалогу.

Стратегічний контекст та позиція сторін

В основі пропозиції Литви лежить розуміння того, що збереження стратегічних зв'язків між країнами Балтійського та Чорного морів є критично важливим в умовах зовнішнього тиску. Однак, попри готовність Вільнюса допомогти, офіційні відомства обох країн поки що декларують намір врегулювати розбіжності самостійно.

Міністерство закордонних справ Польщі, зокрема через заяви міністра Радослава Сікорського, наполягає на прямому двосторонньому діалозі без залучення зовнішніх арбітрів. Подібний прагматичний підхід продемонструвала й українська делегація. Під час Конференції з питань відновлення України в Гданську віце-прем'єр Юлія Свириденко підтвердила прагнення Києва до деескалації кризи, зазначивши, що поточні виклики безпеки вимагають відходу від історичних розбіжностей.

Хронологія кризи: від орденів до дипломатичних демаршів

Ситуація перейшла у фазу відкритого дипломатичного кризу 19 червня 2026 року. Канцелярія президента Польщі видав указ про позбавлення президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла. Поводом для цього кроку стали гострі розбіжності щодо історичної оцінки діяльності Української повстанської армії (УПА) та присвоєння почесних найменувань підрозділам Сил спеціальних операцій України.

Події розвивалися стрімко:

  • 19 червня: Видання указу про позбавлення Зеленського ордена. Це стало офіційним демаршем Варшави.
  • 20 червня: Україна відповіла дзеркальним кроком, повернувши знаки відмінності через дипломатичні канали.
  • 26 червня: Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив про необхідність паритету та готовність використовувати всі юридичні інструменти для відновлення рівноправного партнерства.
  • 27 червня: Робочий візит Гітанаса Науседи до Польщі для консультацій.

Правові рамки та перспективи

Згідно із законодавством Польщі, президент має виключне право відкликання державних нагород, що й було використано в даному випадку. Українська сторона, у свою чергу, посилається на Віденську конвенцію про дипломатичні зносини 1961 року, використовуючи формати неформальних консультацій із третіми країнами для підготовки ґрунту під офіційні переговори.

Важливо зазначити, що згідно з регламентами ОБСЄ, посередництво третьої сторони визнається легітимним інструментом лише за наявності повного консенсусу всіх учасників спору. Таким чином, успіх ініціативи Литви напряму залежить від того, чи зможуть Київ і Варшава домовитися про необхідність зовнішнього арбітра для виходу з глухого кута.