Комментатор Сергій Лук'яненко в авторському розборі підвів підсумки двох головних поєдинків боксерського вечора, у яких зіткнулися одразу дві гучні історії: поразка українця Дениса Берінчика від британця Сема Ноукса в Лондоні, де на кону стояв титул WBO International, і сенсацийна перемога Філіппа Хрговича над Мойзесом Ітаума. За словами експерта, обидва бої стали наочною ілюстрацією двох протилежних сценаріїв: того, як накопичений вік і паузи виснажують навіть яскравого бійця, і того, як «аномальна» стійкість здатна перевернути розстановку сил, у якій фаворит вважався вже майже переможцем.

Берінчик проти Ноукса: вік і накопичені проблеми

Лук'яненко зізнається, що, попри спробу переконати себе в протилежному, пауза в півтора року і п'ятимісячний табір не змогли компенсувати те, що «вік — це вік». За його оцінкою, суперник був молодший і фізично сильніший, при цьому Ноукс, хоч і не суперінтелектуальний боксер, «не дурний як мінімум»: він не робив дурних речей, діяв дисципліновано і грав на своїх сильних сторонах. У Берінчика ж, як виявилося в цьому поєдинку, від сильних сторін «майже нічого не залишилося» — продовжували працювати лише ноги, які дозволяли відходити від тиску, але більше нічого. Єдину реальну проблему Ноуксу українцю вдалося створити: британець не міг його наздогнати, закласти та добити.

Кар'єра, яка може продовжитися в іншому виді єдиноборств

Експерт підкреслює, що від Берінчика в цьому бою не було видно спроби перемогти, а поодинокі сплески активності в останніх раундах лише трохи порадували — і то, якби вони почалися трохи раніше. При цьому Лук'яненко допускає, що це може бути самообман: у Ноукса був чіткий гейм-план, який він міг виконати, а у Берінчика занадто багато накопичених проблем. Тому, на думку комментатора, Берінчику «варто подякувати за боксерську кар'єру» і, як він сам заявляв, спробувати себе в іншому виді єдиноборств. Лук'яненко впевнений, що цей яскравий, здатний «запалювати» та привертати увагу чоловік не загубиться і продовжить своє соціальне життя в спорті.

Уроки боксу, підтверджені боєм Ітаума — Хргович

Розбираючи другий бій, Лук'яненко зізнається, що йому набридли заїжджені фрази про те, що не можна гнатися за нокаутом, бо він може прийти в іншому напрямку, і про необхідність поступово підвищувати рівень опозиції. Втім, поєдинок Ітауми з Хрговичем, за його словами, «чітко підтвердив: це не стереотип, а уроки, які історія боксу сформувала та вкристалізувала». При всіх прослідах Ітауми та його команди, попри надмірну віру в себе, те, що зробив Хргович, комментатор називає «аномальним» і раціонально необ'ясовним — сам Хргович говорив, що його в підготовці та на рингу підтримував Святий Дух.

«Криптоніт» Ітауми: бронебійна щелепа Хрговича

Лук'яненко відзначає, що вже на медіа-тижі Хргович вивів Ітауму на емоції та змусив себе штовхнути після face-off — це був «дзвінок тривоги» про те, що фаворита спровокували, і в перших двох раундах він витратив багато сил і енергії. Справжнім же «криптонітом» для Ітауми стала, за вираженням експерта, неймовірна щелепа Хрговича: те, скільки і як він витримав, «неможливо натренувати або повторити — це або дано, або не дано». Якісний табір з Абеlem Санчесом допоміг, але вирішальним фактором стала саме ця «суперздатність», яка дозволила Хрговичу дожити до раундів, де Ітаума вичерпався, і схопити удачу. Лук'яненко завершує розбір емоцією: він «дуже радий» за Хрговича, який, за власними словами, завжди був хлопцем, якому «ніхто й ніколи не давав подачок», — і саме такі історії, коли здоровий глузд відходить на бік, а піддослідний фаворит зустрічає того, хто стає «поперек горла», за його словами, ми й любимо в боксі.