У Міністерстві оборони України відбулися важливі кадрові зміни, спрямовані на посилення роботи відомства в умовах поточної війни. Ключовим призначенням стало обрання правозахисниці Любові Галан на посаду заступника міністра оборони з питань збереження людського капіталу.
Новий пріоритет: людський капітал
Виконувач обов'язків міністра оборони Євген Хмара офіційно підтвердив призначення. До зони відповідальності Любові Галан увійде широкий спектр завдань, критично важливих для функціонування армії. Зокрема, вона буде курирувати питання ефективного комплектування військ, кар'єрного зростання військовослужбовців, а також їх соціального захисту та медичного забезпечення.
Особлива увага на новій посаді буде приділена підготовці особового складу. Галан також займеться вдосконаленням нормативно-правової бази, що регулює права та обов'язки військових. Важливою частиною її роботи стане захист бійців від можливих зловживань з боку командування чи бюрократії.
Досвід у захисті прав військових
Вибір кандидатури Любові Галан обумовлений її багаторічною діяльністю у сфері прав людини. Вона є співзасновницею та колишнім керівником Правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип». Саме цей досвід, на думку Євгена Хмари, необхідний для проведення системних змін у армії.
«Її досвід важливий для системних змін, які мають відбуватися у військових», — підкреслив в.о. міністра оборони. Головною метою цих кадрових рішень є створення більш ефективної системи управління, здатної оперативно реагувати на реальні потреби Збройних Сил України.
Розширення міжнародного блоку
Паралельно з призначенням Галан, Кабінет Міністрів затвердив Сергія Боева на посаді заступника міністра оборони з питань європейської інтеграції. Його завдання будуть зосереджені на зовнішній політиці та логістиці: розвиток співпраці з міжнародними партнерами, взаємодія з ЄС та НАТО, а також залучення фінансування.
До зони відповідальності Боева також увійдуть питання постачання озброєння та підтримка розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Ці призначення свідчать про спробу Міноборони України збалансувати внутрішню соціальну політику з активним міжнародним лобіюванням.
