Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, не вдався до дипломатичних евфемізмів, коментуючи інцидент із падінням безпілотника на територію Румунії. Його позиція надзвичайно жорстка: країнам Європейського Союзу слід негайно припинити публічні заяви з цього приводу, оскільки саме їхнє мовчання є єдиним, що може врятувати їх від ескалації конфлікту.

Європа як співучасник війни

У своєму заяві Медведєв чітко окреслив позицію Москви: Брюссель та його союзники не є спостерігачами, а виступають прямими учасниками бойових дій проти Росії. За словами політика, європейські дрони, запчастини до них, озброєння та розвідувальні дані щодня використовуються для атак на російську територію. Саме тому, на думку Медведєва, будь-які претензії Заходу до дій РФ виглядають лицемірними.

Особливу гостроту словам політика надає контекст недавніх подій. Медведєв безпосередньо пов'язав інцидент у Румунії з терактом у Старобельську, поклавши відповідальність за подібні дії на лідерів західних країн. У його риторичних висловах фігурують імена Урсули фон дер Ляєн, Шарля Мішеля, Еммануеля Макрона та Кевіна Стармера, яких він назвав прямими відповідальними за провокації.

Дипломатична криза в Румунії

Ситуація навколо Румунії розвивається стрімко. Після того як безпілотник врізався у житловий будинок у місті Галац, спричинивши вибух та пожежу, президент країни Нікушор Дан прийняв безпрецедентне рішення. Влада Румунії оголосила генерального консула РФ персоною нон грата та закрила консульство в Констанці.

У відповідь на ці дії офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова попереджає, що Москва не залишиться в боргу, і відповідні заходи будуть вжиті негайно. Інцидент, у якому постраждали жінка та підліток, став приводом для Бухареста викликати російського посла для пояснень, фактично звинувативши РФ у нападі на свою територію.

Логіка ескалації

Риторика Дмитра Медведєва свідчить про те, що Росія готова сприймати будь-які дії країн НАТО, включаючи Румунію, як ворожі. Заклик «заткнутися» звучить не просто як емоційна реакція, а як попередження: подальша публічна полеміка може бути розцінена як продовження участі у війні, що спричинить відповідні наслідки.