Дослідники Північно-Західного університету (США) представили платформу, яку вони назвали Megalibrary — «мегабібліотека». На скляній підкладці розміром лише 2 × 2 сантиметри вченим вдалося розмістити один мільйон мікроскопічних кристалів перовскітного типу. Кожен кристал має розмір близько 10 мікрометрів, тобто в десятки разів тонший за людську волосину, при цьому всі мільйон зразків відрізняються один від одного за хімічним складом. За задумом авторів, така платформа дозволяє одночасно тестувати сотні комбінацій матеріалів і тим самим кратно прискорити пошук перспективних речовин для виробництва сонячних панелей, світлодіодів та напівпровідникових пристроїв.
Як влаштована «мегабібліотека»: від полімеру до мільйонних комбінацій
Технологія виготовлення чипа виглядає як багатоетапний процес мікрофабрикації. Спочатку скляну підкладку покривають спеціальним полімером, у якому формують мільйон мікроскопічних заглиблень — по суті, крихітних «комірок». Потім дослідники наносять на поверхню чотири різні хімічні розчини, що містять цезій, вісмут, сурму, бром та йод у різних пропорціях. Після цього підкладку нагрівають до 70 °C, і всередині кожної комірки виростає кристал з унікальним складом. У результаті на одному чипі виявляються зібрані зразки з мільйоном різних комбінацій складу — за кількістю це можна порівняти з тим, що раніше потребувало б місяців ручної роботи в окремих пробірках.
Несподіване відкриття: заборонена зона поводиться «не за правилами»
Робота з Megalibrary принесла й наукове відкриття, що виходить за межі самої платформи. Вчені очікували, що збільшення частки брому в перовскітному кристалі буде монотонно розширювати його заборонену зону — так зазвичай поводиться більшість перовскітних матеріалів. Однак експеримент показав іншу картину: ширина забороненої зони спочатку зростала до 2,4 електрон-вольта, потім знижувалася приблизно до 2,15 еВ, а в окремих зразках досягала 2,11 еВ. Такий нелінійний та неінтуїтивний хід оптичних властивостей потребував додаткового аналізу внутрішньої структури кристалів.
Оболонка та ядро: чому кристал «поводиться дивно»
При детальному вивченні внутрішньої структури з'ясувалося, що кристали формують двошарову архітектуру — оболонку та ядро з різним хімічним складом. Внутрішня область концентрує бром та сурму, тоді як зовнішня оболонка збагачена йодом та вісмутом. При цьому дві області мають різну атомну структуру, що прямо впливає на взаємодію матеріалу зі світлом і пояснює незвичайну зміну оптичних властивостей. По суті, кожен кристал у «мегабібліотеці» є нанорозмірним гетероструктурним об'єктом, а не однорідною сполукою, що відкриває додаткові ступені свободи при проєктуванні матеріалів під конкретні оптичні завдання.
Міцність та обмеження: що поки що не працює
Новий матеріал не позбавлений недоліків. Під час десятиденного випробування при кімнатній температурі 25 °C та відносній вологості 70 % деякі області кристалів почали руйнуватися. Проте захисне покриття з полістиролу суттєво сповільнило процес деградації, що вказує на можливість практичного застосування за умови додаткової інкапсуляції. Важливо відзначити, що на момент публікації дослідження матеріал ще не перевірявся у складі реальних сонячних елементів або світлодіодів — на цьому етапі йдеться про фундаментальні оптичні та структурні характеристики.
Перспективи: від прискореного скринінгу до ШІ-баз даних
Розроблена платформа, за оцінками авторів, дозволяє значно прискорити пошук перспективних сполук та виявляти особливості їхньої внутрішньої структури, які неможливо зафіксувати під час роботи з поодинокими зразками. У подальших планах дослідників — використовувати дані Megalibrary для формування структурованих баз даних, які потім подаватимуться алгоритмам штучного інтелекту для передбачення властивостей нових матеріалів. Якщо ця стратегія буде реалізована, цикл «гіпотеза — синтез — тестування» у матеріалознавстві може скоротитися з місяців до днів, що особливо актуально для галузі відновлюваної енергетики та оптоелектроніки, де попит на нові перовскітні та гібридні сполуки зростає з кожним роком.