Вчені з Університету Пердью та Массачусетського технологічного інституту (MIT) опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences дослідження, яке ставить під сумнів усталену модель формування Сонячної системи. Ключовим доказом став метеорит DOM 08006, знайдений в Антарктиді у 2008 році. На відміну від переважної більшості космічних порід, за 4,5 мільярда років він не пройшов цикл руйнування астероїдів, міграції по Пасу астероїдів і повторної переробки. Це дозволило дослідникам отримати доступ до речовини, що збереглася в практично початковому стані з моменту зародження протопланетного диска.

Кальцієво-алюмінієві включення: капсула часу перших 200 тисяч років

Усередині породи DOM 08006 були виявлені кальцієво-алюмінієві включення (CAI) — мікроскопічні фрагменти пилу, сформовані в перші 200 000 років існування Сонячної системи, коли саме Сонце лише починало народжуватися зі стискуючоїся хмари газу. За словами професора MIT Бенджаміна Вайсса, більшість метеоритів за мільярди років проходять складний шлях: формуються в туманності, входять до складу астероїдів, що містять воду, руйнуються, мігрують і лише потім падають на Землю. DOM 08006 уникнув цих руйнівних процесів, зберігши найдавніші маркери, які в інших зразках були б безповоротно втрачені.

Магнетизм до зорі: нова сила у формуванні Сонця

Близько 4,6 мільярда років тому Сонячна система являла собою сферичну хмару газу й пилу. Міра стискання заряджені частинки утворювали плазму, яка згенерувала потужне магнітне поле ще до появи самої зорі. Вчені дійшли висновку, що саме цей магнетизм у поєднанні з гравітацією допомагав переміщувати матерію з протопланетного диска всередину — до молодого Сонця. Дотепер існування магнітних полів доводили лише для більш пізніх етапів — приблизно через 2 мільйони років після початку формування, коли Сонце та первинні планети вже існували. Нові дані зміщують цю межу на порядок раніше, фіксуючи магнітну активність у самому зародковому періоді.

Кінець суперечок: однієї гравітації недостатньо

Руководник дослідження Кауе Борліна з Університету Пердью наголошує, що перехід від сферичної хмари до плоского диска — одна з найважливіших подій в історії Сонячної системи, і попередні моделі, що спиралися виключно на гравітацію, не могли повністю її пояснити. Нові дані доводять, що без урахування магнітних полів створити точну модель походження Сонця та планет земної групи тепер неможливо. Запеклі суперечки в науковій спільноті про те, чи діяв магнетизм на самому першому етапі, коли існував лише пиловий диск, фактично завершено.

Суперечливі дані

У публічному висвітленні дослідження акценти розходяться. Українське видання РБК-Україна та ряд міжнародних ЗЗР роблять упор на роль магнітних полів і кальцієво-алюмінієвих включень як на центральний результат роботи. Водночас російське видання «Правда.Ру» в заголовку та ліді акцентує увагу на «рідкісному мінералі» та «амонієвому» складі метеорита, що може створювати в читача враження, ніби йдеться про інший об'єкт або інший механізм. За суттю, обидва описи, ймовірно, стосуються одного й того ж метеорита DOM 08006, але фіксують різні мінералогічні аспекти його складу. Числові параметри (200 000 років для CAI, 2 мільйони років для раніше відомих магнітних полів, 4,6 мільярда років для віку системи) у всіх перевірених джерелах збігаються, розбіжностей у датах не виявлено.