Нещодавні політичні та економічні ініціативи президента США Дональда Трампа щодо укладення масштабної "дизельної угоди" з Росією викликали серйозний резонанс на міжнародній арені. Згідно з цими домовленостями, Москва нібито має поставити на американський та світовий ринки мільйони тонн нафтопродуктів, що, за задумом Білого дому, мало стабілізувати ринок та здешевити пальне для пересічних американців. Однак експертне співтовариство та провідні аналітики висловлюють глибокий скептицизм щодо реальної ефективності та практичної реалізованості подібних заходів.

Економічне підґрунтя та фінансові вигоди Кремля

Як зазначає енергетичний експерт та директор спеціальних проєктів у Науково-техничному центрі "Психея" Геннадій Рябцев, заявлена домовленість передбачає первинне постачання Росією 300 тисяч тонн дизельного пального з перспективою збільшення обсягу до 4,8 мільйона тонн. Перші відвантаження здатні принести російському бюджету від 240 до 300 мільйонів доларів валової виручки, тоді як повна реалізація всієї програми може принести Кремлю від 3,8 до 4,8 мільярда доларів. Проте йдеться саме про валові надходження, а не про чистий прибуток, який залежатиме від логістики, санкційних витрат та ринкової кон'юнктури.

Обмеження експортного потенціалу РФ

Попри те, що історично Росія експортувала понад три мільйони тонн нафтопродуктів щомісяця, її поточні експортні можливості жорстко обмежені цілим комплексом інфраструктурних та логістичних чинників. На тлі чинних міжнародних санкцій та пошкоджень переробних потужностей виконання всієї програми обсягом 4,8 мільйона тонн виглядає вкрай сумнівним. Водночас постачання стартових 300 тисяч тонн оцінюється фахівцями як цілком реалістичне технічне завдання, яке, проте, не здатне змінити загальну розстановку сил у глобальному енергетичному просторі.

Суперечливі дані

Навколо реалізації цього енергетичного треку зберігається чимало суперечностей та нестиковок. Дональд Трамп публічно обґрунтовує необхідність угоди боротьбою з високими цінами всередині США, водночас звинувачуючи Україну в атаках на російські нафтопереробні заводи та вимагаючи припинити такі удари. Ба більше, 11 жовтня американський лідер оголосив про "енергетичне перемир'я", про яке українська сторона дізналася зі ЗМІ, а в Кремлі підтвердили лише обговорення подібної ініціативи. Водночас українська влада заявляє про припинення ударів по російських НПЗ протягом останніх двох діб, наголошуючи при цьому на триваючих обстрілах української критичної інфраструктури з боку РФ.

Чому дизельна угода не знизить ціни у США

На думку експертів, план Дональда Трампа приречений на провал із погляду зниження цін для американських споживачів. Початкові 300 тисяч тонн становлять менше добового обсягу споживання дизелю у Сполучених Штатах. Навіть сукупний максимальний обсяг постачань не зможе вплинути на світові котирування, які сьогодні формуються під впливом дестабілізації на Близькому Сході. Таким чином, очевидним бенефіціаром домовленостей стає Кремль, який отримує валютну виручку та послаблення санкційного тиску, тоді як американські споживачі не бачать реальної економії.