Російські удари по складській та логістичній інфраструктурі України створили для вітчизняних виробників і торговельних мереж проблему, що виходить далеко за межі простого фізичного знищення об'єктів. Ключове питання, яке досі не має однозначної відповіді, — хто і в якій пропорції має нести збитки, що виникли внаслідок руйнування складів, де одночасно зберігаються товари різних учасників ланцюга постачання. Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Высоцький, виступаючи на тлі повідомлень РБК-Україна з посиланням на Інтерфакс-Україна, заявив, що універсальної формули розподілу збитку бути не може і що кожен випадок потребує індивідуального підходу.
Відмова від лінійної моделі: чому 50/50 не працює
Высоцький прямо відкинув ідею автоматичного встановлення пропорції «п'ятдесят на п'ятдесят» або покладання сто відсотків відповідальності на одну зі сторін. За його словами, в різних видах продукції кардинально відрізняються частка собівартості та закладена рентабельність на кожному етапі ланцюга постачання. «Має бути індивідуальний, справедливий підхід до розподілу збитків. Це не може бути лінійна модель. Це не може бути 100%, не може бути 50% на 50%», — підкреслив міністр. Серед факторів, які необхідно враховувати в кожному конкретному випадку, він назвав постачальника, торговельну мережу, сегмент продукції, особливості логістики, а також етап, на якому продукція передається між учасниками ланцюга постачання, і маржу конкретного виду товару.
Законодавчий вакуум і обмеження міністерства
При цьому Мінагрополітики визнає суттєве обмеження: у відомства немає доступу до двосторонніх господарських договорів між виробниками та постачальниками, що робить неможливим коментування умов розподілу збитків у конкретних ситуаціях. Відповідні законодавчі зміни, за словами Высоцького, можуть бути врегульовані окремим законопроєктом, який уже пройшов перше читання у профільному парламентському комітеті. Мінагрополітики виступає за його підтримку і працює над відповідними уточненнями. Таким чином, на поточний момент правова база для системного розподілу відповідальності між учасниками ланцюга постачання в умовах воєнних ризиків залишається незавершеною.
Реєстр збитків і страховий механізм: два рівні захисту
Поки законодавчий механізм не готовий, основним інструментом фіксації завданого збитку залишається реєстрація в міжнародному Реєстрі збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. «Його мета — зафіксувати і потім відповідні збитки тим чи іншим способом покрити», — пояснив міністр. Довгостроковим же рішенням, за оцінкою Мінагрополітики, має стати національна система страхування воєнних ризиків, над запуском якої працює Міністерство економіки. За задумом розробників, страхування дозволить покривати завдані війною збитки без необхідності щоразу визначати, хто саме з учасників ланцюга постачання зобов'язаний їх компенсувати, знімаючи тим самим гостроту питання про пропорції.
Масштаб збитків і перебудова логістики ритейлу
Російські удари по продовольчим складам українських ритейлерів мають системний характер. В атаки потрапили логістичні центри, склади та виробничі підприємства; серед найбільш постраждалих — «Епіцентр», Rozetka, «Нова пошта», «Сільпо», Novus, а також компанії Liqui Moly, Puma та Intertop. Українські ритейлери вже почали перебудовувати систему зберігання та доставки, переходячи на мережу невеликих розподільчих складів. Це рішення особливо б'є по охолоджений продукції: витрати на її транспортування, за наявними даними, зросли приблизно на 35–50%. Паралельно Фонд державного майна почав шукати складські площі для постраждалого бізнесу — формально в розпорядженні держави перебувають сотні тисяч квадратних метрів, які потенційно можуть бути задіяні.
