На вулицях українських міст досі можна зустріти військових на милицях, які просять гроші у перехожих. За словами самих ветеранів, вони не знають, куди звертатися по допомогу. У Міністерстві у справах ветеранів України в інтерв'ю РБК-Україна роз'яснили, чому така ситуація зберігається і що робити цивільній людині, якщо вона хоче допомогти пораненому бійцю.
«Це не проблема військових, а наша»
Голова Мінветеранів Віталій Кім визнав, що наявність на вулицях поранених солдатів, які просять милостиню, — це системна проблема, яку відомство має вирішити. «Переважно проблема в тому, що люди не знають про існування програм допомоги та куди звертатися. Це справді проблема не військових, а наша. Ми повинні доводити до них цю інформацію», — заявив міністр. За його словами, багатьох ветеранів уже забрали з вулиць, проте процес має постійний характер, тому поодинокі випадки все ще фіксуються.
Як допомогти військовому на вулиці: покрокова інструкція
Міністерство у справах ветеранів рекомендує цивільній людині, яка виявила пораненого бійця на вулиці, звернутися безпосередньо до відомства. Там допоможуть розібратися в ситуації та передадуть людину до організації, здатної надати потрібну підтримку. «Є державні програми, громадські організації, Міністерство соціальної політики. Але в будь-якому випадку це можливо тільки за згодою самої людини», — підкреслив Кім. На наступному етапі необхідно знайти фахівця із супроводу ветеранів або представника відповідної організації, який фізично приїде і вирішить питання.
Досвід США як орієнтир
Як приклад ефективної роботи з ветеранами міністр навів Сполучені Штати. У США діє близько 45 тисяч громадських організацій, багато з яких невеликі — по дві-три людини. Саме вони забирали ветеранів додому, одягали, взували та допомагали знайти роботу, коли держава не могла впоратися із цим завданням самотужки. «Я сподіваюся, що ми теж вирішимо це питання. Наша стратегія — починати з тих, кому найважче: хто не знає, не вміє, не розуміє і потребує допомоги», — додав Кім.
Понад 44 тисячі протезів видано за державною програмою
З початку повномасштабної війни понад 44 тисячі людей в Україні отримали протези за державною програмою. Вона покриває всі етапи — від виготовлення виробу до реабілітаційних занять і технічних оглядів. Паралельно розвивається вітчизняне виробництво: засновник центрів протезування «Без обмежень» Нагендер Парашар, який переїхав до Києва з Індії у 1991 році, веде роботу над створенням власних колінних вузлів для протезів, що захищають користувачів від падінь.
Контекст: п'ятий рік війни та навантаження на систему
На момент інтерв'ю в Україні закінчується п'ятий рік активної фази війни. Навантаження на систему соціальної підтримки ветеранів продовжує зростати, а кількість тих, хто потребує реабілітації та супроводу, перевищує можливості державних структур. Саме тому, за оцінкою Мінветеранів, ключовим напрямком стає не лише розширення програм, а й інформаційна робота: доведення до кожного пораненого бійця відомостей про те, які послуги доступні та як отримати до них доступ.