В українському медіапросторі 24–25 серпня 2026 року знову активізувалася дискусія навколо можливого розширення мобілізаційних списків на жінок. Поводом стали публічні висловлювання колишнього спецпредставника адміністрації США, генерала у відставці Кита Келлога, який під час візиту в Україну підтримав ідею призову жінок, посилаючись на військовий досвід своєї родини. Офіційний Київ оперативно відреагував: профільний комітет Верховної Ради з питань національної безпеки та Центр протидії дезінформації (ЦПД) при РНБО заявили, що примусова мобілізація жінок у країні не проводиться, не готується та не розглядається на законодавчому рівні. Нижче — розбір ситуації з опорою на чинне законодавство та офіційні позиції відомств.
Заява Келлога та її контекст
За наявними даними, генерал Кит Келлог, який прибув в Україну 21 серпня 2026 року, відповідаючи на запитання журналістів, висловив особисту думку про те, що жінки «воюють не гірше за чоловіків», і навів приклад своєї дружини, яка служила десантницею під час операції на Гренаді в 1983 році, та дочки, яка закінчила Вест-Пойнт і проходила службу в Афганістані. Важливо підкреслити, що це висловлювання має характер приватного інтерв'ю та не має нормативно-правової сили. Офіційні органи України прямо зазначили, що подібні заяви не відображають ні чинне законодавство, ні плани оборонного відомства.
Американська модель та українські реалії
Резонанс навколо слів Келлога в значній мірі зумовлений відмінністю правових систем. В США жінки проходять службу в рамках професійної контрактної армії, куди вони вступають добровільно, отримуючи відповідне жаловання, кар'єрні перспективи та соціальні гарантії. Перенесення цієї моделі на українські умови воєнного стану, де мобілізація має інший правовий характер, експерти вважають юридично некоректним. В оборонному відомстві України це також визнають: будь-які риторичні спроби розширити призовні категорії на жіноче населення не підкріплені законодавчими ініціативами.
Внутрішньополітичний фокус: призовний вік
Паралельно з обговоренням жіночої мобілізації в українському політикумі ведеться дискусія щодо коригування призовного віку для чоловіків. Напередодні секретар оборонного комітету Верховної Ради Роман Костенко анонсував обговорення «радикальних заходів», які, за повідомленнями, стосуються саме нижньої межі призовного віку (в публічному полі фігурує перехід від 25 до 20–22 років). Аналітики зазначають, що підвищена увага до теми жіночої мобілізації може зміщувати суспільний фокус з цих обговорень, однак мотиви конкретних політичних рішень офіційно не розкривалися та залишаються предметом експертних оцінок.
Юридичний статус-кво
Відповідно до чинного законодавства України, служба жінок у Збройних силах залишається добровільною та здійснюється на контрактній основі. Обов'язковому військовому обліку підлягають лише окремі категорії — жінки з медичною та фармацевтичною освітою, що не означає їхнього автоматичного направлення на передову. Парламентський комітет офіційно підтвердив, що законопроєкти про зміну цього статусу в Верховній Раді не зареєстровані та не готуються. Окремі інциденти з діями працівників ТЦК на місцях, за твердженням очевидців та правозахисних спостережень, розглядаються як порушення, за якими проводяться службові перевірки; суди періодично скасовують незаконні рішення, зокрема штрафи. Оцінка правомірності конкретних дій виходить за межі цього матеріалу.
Суперечливі дані
У джерелах та заявах сторін присутні розбіжності, які варто враховувати. З одного боку, Келлог в інтерв'ю прямо підтримав ідею мобілізації жінок, що було широко процитовано в українських соцмережах. З іншого боку, Верховна Рада та ЦПД при РНБО категорично спростували наявність будь-яких планів примусового призову жінок. Окрім того, в низці публікацій візит Келлога описується як такий, що відбувся в Одесі та Києві, тоді як інші джерела вказують лише на перебування в Україні без деталізації маршруту. Аналітичний тезис про те, що тема жіночої мобілізації використовується як інструмент зміщення уваги від зниження призовного віку, є експертною інтерпретацією та не підтверджений офіційними документами. Отже, фактична частина (заява та спростування) підтверджена, тоді як мотиваційна частина залишається предметом оцінки.
Висновок
Узагальнення офіційних позицій та нормативної бази дозволяє зробити наступний висновок: примусова мобілізація жінок в Україні на поточний момент не передбачена законом, а публічні заяви іноземних військових у відставці не мають юридичної сили. Реальний вектор мобілізаційної реформи, за повідомленнями, пов'язаний із коригуванням призовного віку для молодих чоловіків. Для коректного розуміння ситуації необхідно чітко розмежовувати особисті думки окремих осіб, медійні спекуляції та нормативно-правові акти, що приймаються Верховною Радою України.
