16 жовтня під час візиту до Індії генеральна директорка Міжнародної організації з міграції (МОМ) Емі Поуп в інтерв'ю заявила, що зміна клімату безпосередньо загрожує засобам до існування населення Південної Азії та змушує мільйони людей до переміщення. За її словами, саме активні заходи реагування з боку урядів та застосування технологій стануть вирішальними факторами для пом'якшення наслідків. Заява пролунала на тлі триваючих наслідків масштабних повеней, що обрушилися на регіон у серпні 2026 року.

Прогноз МОМ: до 40,5 млн переміщених до 2050 року

Згідно з прогнозами МОМ, за найгіршого сценарію до 2050 року в Південній Азії може опинитися до 40,5 мільйонів людей, які будуть змушені покинути свої домівки через підвищення рівня моря, повені та посухи, здатні затопити сільськогосподарські угіддя. Організація наголошує: коли люди втрачають можливість виробляти продукти харчування та розводити худобу, міграція стає для них першою формою адаптації. В Індії, за словами пані Поуп, екстремальна спека додатково прискорює урбанізацію — населення масово переїжджає до міст, рятуючись від суворих погодних умов.

Серпневі повені як тригер

Прямою ілюстрацією цих ризиків стали події 26 серпня 2026 року, коли обрушення гір і льодовиків у Непалі викликало руйнівні раптові повені, що зачепили північні райони регіону. За даними міжнародних ЗМІ, кількість жертв катастрофічних повеней у Південній Азії перевищила дві тисячі осіб, а понад 20 мільйонів залишилися без даху над головою; під водою опинилася значна частина території Бангладеш, затоплені північні штати Індії, постраждалі зафіксовані також у Китаї та В'єтнамі. У зоні повені, за повідомленнями, зникли безвісти сотні іноземних туристів. Гостра нестача продовольства та питної води, а також спалахи хвороб у таких містах, як Дакка, роблять гуманітарну ситуацію вкрай напруженою.

Дефіцит фінансування та ставка на технології

Гендиректорка МОМ звернула увагу, що, попри загострення руйнівних стихійних лих, світу й надалі бракує оперативності у захисті вразливих груп, а фінансування на випадок непередбачуваних обставин залишається вкрай обмеженим. У Південній Азії висока щільність населення та обмежені ресурси додатково посилюють ризики. Пані Поуп зазначила, що витрати на ліквідацію наслідків гуманітарної катастрофи обчислюються мільярдами доларів, тоді як інвестиції в заходи з підвищення стійкості значно нижчі. Для перелому цієї диспропорції, за її словами, урядам необхідно використовувати штучний інтелект та великі дані: поєднуючи прогнози погоди з інформацією про місцевий спосіб життя, технології дозволяють точно визначати групи населення, найбільш схильні до риску переміщення, і завчасно втручатися — покращуючи методи ведення сільського господарства, переводячи людей на нові професії або переселяючи їх на ранній стадії.

Міграція як інструмент розвитку

Попри масштаб труднощів, глава МОМ висловила оптимізм щодо Південної Азії, особливо в частині технологічних інвестицій та систем раннього попередження низки країн, зокрема Індії. При цьому вона підкреслила, що питання вимагає скоординованих дій міжнародного співтовариства. Пані Поуп також вказала, що міграцію можна перетворити на інструмент розвитку: за умови створення законних і безпечних шляхів працевлаштування вона дозволяє отримувати дохід і водночас вирішувати проблему глобальної нестачі робочої сили, захищаючи при цьому самих працівників.