Морські безпілотні комплекси (МБПК) за останні роки перестали бути нішевою зброєю і перетворилися на один із ключових інструментів війни на морі. На практиці Україна продемонструвала, що відносно недорогі безпілотні системи здатні змінювати ситуацію в цілій оперативній зоні та впливати на дії значно більшого й дорожчого флоту. Особливо чітко ця трансформація помітна в Чорноморській оперативній зоні, де морська та безпілотна складові все тісніше інтегруються і формують нові підходи до ведення бойових дій. Як зазначає голова Всеукраїнської федерації військових пілотів БпЛА Вячеслав Клементьєв у ексклюзивній колонці для РБК-Україна, найцікавіше сьогодні — не окремі успішні застосування, а швидкість, з якою змінюється сама роль морських дронів.

Від ударного брандера до багатофункціональної платформи

Ще нещодавно морський дрон сприймався переважно як ударний засіб — як брандер, завдання якого — уражити ціль. Сьогодні ж МБПК стають багатофункціональними платформами: вони ведуть розвідку, забезпечують зв'язок, перевозять вантажі, підтримують підрозділи та виступають носіями інших безпілотних систем. Спектр завдань розширюється від простого ураження цілей до розвідки, логістики, доставки, евакуації, ретрансляції зв'язку та перевезення корисного навантаження. За оцінкою експертів, саме в цьому полягає наступний етап розвитку морських безпілотних комплексів: один комплекс здатний виконувати одразу кілька функцій — бути розвідником, ретранслятором, транспортною платформою та носієм FPV-дронів або наземних роботизованих комплексів.

Морський дрон як носій: Залізний Порт і Кінбурн

Переконливим прикладом нової логіки стало бойове застосування МБПК Barracuda морськими піхотинцями 40-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ в районі тимчасово окупованого Залізного Порту в Херсонській області. Група морських платформ у різних конфігураціях доставила FPV-дрони безпосередньо в район виконання завдання; після виходу на точку запуску до операції підключилася повітряна складова, яка працювала по логістиці, транспорту, позиціям та особовому складу противника. При цьому самі морські платформи потрапили під атаку: один комплекс противнику вдалося вивести з ладу, але інші продовжили виконання завдання. Ще більш показовим став епізод на Кінбурнській косі, де морська платформа доставила до окупованого узбережжя наземний роботизований комплекс, висаджувала його, після чого НРК виконав бойове завдання. Фактично це приклад роботизованого морського десанту: морська система стає транспортом і носієм для наземної роботизованої платформи, доставляючи туди, куди надсилати людей надто ризиковано. Також фіксуються випадки використання МБПК для евакуації українських військовослужбовців.

Мережева екосистема: наступний етап розвитку

На думку експертів, наступним кроком стане спільна робота кількох морських платформ, об'єднаних у єдину систему управління та взаємодії. Фактично галузь переходить від окремих дронів до роботизованих систем, у яких морська, повітряна та наземна складові доповнюють одна одну в рамках одного бойового завдання. Важливо, що техніка — лише частина результату: не менш важливі люди, їхня підготовка, досвід, тактика та здатність працювати спільно з іншими екіпажами та типами безпілотних систем. Саме тому створюються майданчики для прямого спілкування операторів, військових, розробників та виробників — одним із таких став Кубок Командувача ВМС з морських безпілотних комплексів, який організовується за участю Всеукраїнської федерації військових пілотів БПЛА та Ради зброєносців. Українські морські безпілотники (архівне фото).

Суперечливі дані

При інтерпретації публічних матеріалів виникає невідповідність у атрибуції: на низці архівних кадрів та в відкритих джерелах морські дрони асоціюються з різними відомствами — СБУ (платформи типу Sea Baby / «Мамай»), ГУР МО (Magura V5) та спецпідрозділами ВМС ЗСУ. Водночас у експертному розборі конкретні бойові епізоди (Залізний Порт, Кінбурн) прив'язані до морських піхотинців 40-ї бригади ВМС. Різні відомства розробляють та застосовують морські безпілотники паралельно, тому в ілюстраціях коректно використовувати нейтральний підпис «українські морські безпілотники» без прив'язки до одного роду військ. Крім того, описані епізоди подаються як військово-аналітичний контекст та ілюстрація тактичних змін, а не як термінова оперативна довідка штабу, що слід враховувати при оцінці точності деталей.

Підсумок: нова модель морської війни

Сукупність описаних змін підтверджує тезу про формування нової моделі морської війни, в якій безпілотні комплекси витісняють традиційні підходи та перерозподіляють баланс сил у акваторії. Перехід від одиночних ударних дронів до мережевих багатофункціональних роботизованих систем, здатних нести та запускати інші БПЛА, — це вже не прогноз, а фіксувана практика. Подальший розвиток буде визначатися як технологічною інтеграцією, так і якістю підготовки операторів та рівнем кооперації між відомствами, розробниками та виробниками.