30 жовтня 2026 року астрономи зафіксували на поверхні Сонця одне з найбільших явищ космічного масштабу за останній час — викид гігантського протуберанця, що простягнувся на 500 тисяч кілометрів. Хмара розжареної плазми, розміри якої в кілька разів перевищують діаметр планети Земля, відокремилася від сонячної корони та почала рух міжпланетним простором. Повну картину процесу вдалося записати за допомогою спеціалізованих орбітальних телескопів, а офіційну інформацію про результати спостережень і можливі наслідки для Землі надала Лабораторія сонячної астрономії Інституту космічних досліджень РАН (ІКД РАН).
Гігантський протуберанець: що саме сталося на Сонці
Протуберанець — це гігантська дуга розжареного газу, що утримується магнітними полями в сонячній короні. У цьому випадку йдеться про структуру довжиною близько 500 тисяч кілометрів, що робить її одним із найбільших задокументованих викидів за останні місяці. Плазмова хмара, що відірвалася від поверхні зорі, є потоком заряджених частинок, які рухаються зі швидкістю, характерною для корональних викидів маси. За попередніми розрахунками фахівців ІКД РАН, саме розміри та енергія цієї події привернули пильну увагу наукової спільноти.
Чому прямий удар по Землі малоймовірний
Ключовий фактор, що знижує ризик серйозних наслідків для нашої планети, — геометрія самого викиду. Вибух стався на самому краї, тобто на бічній частині видимого диска Сонця. Це означає, що основна маса плазмової хмари спрямована не в бік Землі, а в напрямку, перпендикулярному або близькому до перпендикулярного до лінії «Сонце — Земля». Саме тому астрофізики оцінюють імовірність прямого фронтального удару як вкрай низьку. Проте, як підкреслюють фахівці, повністю виключити взаємодію з магнітосферою не можна: крайні, периферійні шари плазмової хмари можуть зачепити магнітне поле планети за дотичною.
Що чекає на Землю: магнітні бурі та збої в навігації
Якщо периферія хмари плазми справді торкнеться магнітосфери, це може спровокувати низку геомагнітних явищ. Насамперед йдеться про магнітні бурі середньої інтенсивності — збурення магнітного поля, які, як правило, не несуть прямої загрози здоров'ю людей, але здатні впливати на роботу технологічних систем. За оцінками астрофізиків, можливі короткочасні збої у високоточних навігаційних системах, включаючи GPS, а також зниження якості радіозв'язку у високих широтах. Ці ефекти, зазвичай, тривають від кількох годин до доби і не призводять до катастрофічних наслідків.
Полярне сяйво, яке побачать навіть на півдні
Крім технологічних наслідків, зіткнення плазми з верхніми шарами атмосфери Землі породить і естетичний ефект — яскраві полярні сяйва. Астрономи зазначають, що в цьому випадку інтенсивність явища може бути достатньою для того, щоб aurora borealis стала видимою не лише у звичних арктичних широтах, а й у відносно південних регіонах, де подібні видовища спостерігаються вкрай рідко. Для мешканців середніх широт це може стати рідкісною та незабутньою нагодою побачити одне з найвидовищніших яявлень природи без необхідності вирушати в полярні експедиції.
Моніторинг триває
На поточний момент астрофізики ІКД РАН та інші провідні обсерваторії світу ведуть безперервний моніторинг сонячної активності та параметрів космічної погоди. Точні терміни, в які периферія плазмової хмари може досягти околиць Землі, уточнюються в міру надходження нових даних з орбітальних станцій. Фахівці підкреслюють, що навіть за сценарію дотичного зіткнення очікувані явища залишаються в межах норми і не становлять загрози для життєзабезпечувальних систем планети.
