У лютому 2024 року науковий світ став свідком події, яка раніше залишалася лише теоретичною моделлю. Міжнародна група геофізиків вперше в історії безпосередньо зафіксувала процес утворення нового ділянки океанічної кори. Спостереження проводилися на Південно-Східному Індійському хребті, де під тиском тектонічних сил ділянка морського дна розійшлася більш ніж на два метри.
Спостереження за невидимим
Південно-Східний Індійський хребет — це підводне гірське пасмо, що розділяє Австралійську та Антарктичну тектонічні плити. Саме тут, у зонах розходження, магма з мантії піднімається вгору, застигає і формує нову земну кору. Механізм цього процесу був відомий науці десятиліттями, однак безпосередньо спостерігати за ним у моменті так і не вдавалося.
Для реалізації амбітної задачі дослідники розгорнули складну технічну мережу вздовж 100-кілометрової ділянки хребта. Обладнання включало п'ять гідрофонів для реєстрації підводних звуків та сейсмічних хвиль, а також 15 автономних акустичних маяків. Принцип роботи системи базувався на обміні звуковими сигналами кожні чотири години, що дозволяло з найвищою точністю відстежувати відстані між приладами та фіксувати найменші зміщення дна.
Подія, що змінила дані
Після встановлення обладнання гідрофони зафіксували серію потужних підводних землетрусів. Одразу після сейсмічної активності акустичні вимірювання показали зміщення частини приладів. Розрахунки підтвердили масштаб явища: окремі ділянки морського дна розійшлися мінімум на 2 метри. Додатковий датчик також зафіксував різку зміну глибини, що стало незалежним доказом сталогося розлому.
За оцінками авторів роботи, за кілька днів між розходящимися плитами піднялося близько 160 мільйонів кубічних метрів лави, що заповнила утворену тріщину. Вчені вважають, що магма надійшла з підземного резервуара, який накопичував розплавлену породу протягом багатьох років. Після виснаження цього резервуара окремі ділянки океанічного дна почали просідати.
Масштаб, що перевершив очікування
Результати експедиції виявилися значно масштабнішими за прогнози. Жан-Ів Руайє, морський геофізик з Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS) та один із авторів дослідження, зазначив, що команда розраховувала побачити вертикальне зміщення в межах кількох сантиметрів. Реальність перевершила очікування: вимірювання показали зміну глибини до 4,2 метра.
Згідно з розрахунками дослідників, під час цієї події вивільнилося напруження, яке накопичувалося через рух Австралійської тектонічної плити протягом приблизно 30–60 років.
Значення відкриття
Автори роботи підкреслюють, що подібні процеси постійно формують нове океанічне дно, однак через важкодоступність серединно-океанічних хребтів їх практично неможливо спостерігати в реальному часі. Отримані дані вперше дозволили безпосередньо прослідкувати, як відбувається розлом океанічної кори. Результати дослідження опубліковані в авторитетному науковому журналі Nature.