У серпні 2026 року міжнародна астрономічна спільнота отримала підтвердження унікального відкриття в Головному поясі астероїдів. Група вчених під егідою NASA, використовуючи передові інструменти адаптивної оптики, вперше зафіксувала існування небесного тіла, що складається з трьох з'єднаних між собою частин. Об'єкт, відомий під каталожним номером 44 Nysa, на протязі понад півтора століття вважався звичайним астероїдом, однак нові дані повністю переписують уявлення про його структуру.
Технологічний прорив у спостереженнях
Ключем до відкриття стало застосування надпотужних телескопів із системами адаптивної оптики, які дозволили подолати атмосферні спотворення та роздивитися об'єкт у деталях. Високоякісні знімки були отримані за допомогою інструментів SPHERE на Великому телескопі (VLT) Європейської південної обсерваторії в Чилі, а також системи SHARK-VIS на Великому бінокулярному телескопі (LBT) в Аризоні. Раніше, при використанні космічного телескопа Hubble, астрономи могли лише припускати, що 44 Nysa має витягнуту або подвійну форму, але не могли підтвердити складну геометрію.
Архітектура «контактного трійника»
Аналіз отриманих зображень показав, що астероїд діаметром близько 75,6 км представляє собою «контактний трійник» — три виражені частини, з'єднані звуженими перешейками. Це робить 44 Nysa першим відомим об'єктом такого типу в Сонячній системі. Вчені також зафіксували наявність власного супутника — мінісупутника діаметром близько 1 кілометра, який обертається на відстані не менше 170 км від основного тіла. Об'єкт належить до рідкісного класу типу E і розташований у просторі між орбітами Марса та Юпітера.
Гіпотези походження унікальної форми
Ведуча дослідниця Кейт Мінкер з Обсерваторії Ловелла запропонувала кілька сценаріїв формування такої структури. Найімовірніша гіпотеза припускає, що в далекому минулому сталося зіткнення кількох небесних тіл на відносно низькій швидкості. Замість того щоб розлетітися в різні боки, уламки під дією гравітації повільно об'єдналися в єдиний об'єкт. Альтернативна версія пояснює складну форму наслідками дотикового удару більшого астероїда, який деформував мантію 44 Nysa, але не знищив його.
Суперечливі дані
Попри високу чіткість знімків, у науковому співтоваристві зберігається дискусія щодо природи об'єкта. Частина дослідників наполягає на класифікації 44 Nysa як «контактного трійника» — системи з трьох окремих тіл, скріплених гравітацією. Інші фахівці, аналізуючи дані про щільність та цілісність перешейків, схильні до версії, що це «надзвичайно нерегулярне цілісне тіло», деформоване в результаті давніх геологічних процесів або ударів. Остаточний вердикт буде винесено після проведення додаткових орбітальних симуляцій та моделювання еволюції об'єкта.
