Роль Падме Амідали у трилогії «Зоряних воєн» зробила Наталі Портман упізнаваною у всьому світі ще замолоду, проте саме наступні роботи — психологічний трилер, біографічна драма та проєкти Marvel — довели справжній акторський діапазон акторки. Знята на тлі балетних костюмів і драматичного світла сцена з «Чорного лебедя» (2010) стала візуальною метафорою всього її шляху: від дівчинки з кастингу в Парижі до володарки «Оскара» та однієї з найбільш затребуваних зірок Голлівуду.

Дівчинка з Єрусалима, яка стала Матильдою

Наталі Портман народилася 9 червня 1981 року в Єрусалимі. Її справжнє прізвище — Гершлаг. Коли дівчинці було три роки, сім'я переїхала до США, де майбутня акторка почала займатися танцями, а потім потрапила на кастинг, що змінив її життя. У 1994 році на екрани вийшов фільм Люка Бессона «Леон», у якому 12-річна Портман зіграла Матильду — дівчинку, що опинилася під опікою найманого вбивці Леона у виконанні Жана Рено. Для дебютантки це була складна драматична роль, але саме вона привернула увагу кінематографістів до юної акторки й відчинила їй двері у великий кінематограф.

Падме Амідала і вибір Гарварда

Наступним великим етапом стали «Зоряні війни». У 1999 році Портман з'явилася в епізоді «Прихована загроза» в образі Падме Амідали — королеви планети Набу. У продовженнях «Атака клонів» (2002) та «Помста ситхів» (2005) її персонаж стала сенатором і дружиною Енакіна Скайвокера. На момент виходу першого фільму трилогії Портман було 18 років, проте вона не хотіла, щоб акторська кар'єра визначала все її життя. Після зйомок першого епізоду вона вступила до Гарвардського університету, де вивчала психологію, і у 2003 році отримала диплом бакалавра. У матеріалі Harvard Gazette від 2015 року Портман згадувала, що спочатку почувалася невпевнено серед студентів і боялася, що її сприйматимуть лише як відому акторку, а не серйозну студентку. Навчання вона поєднувала зі зйомками та іспитами, іноді літаючи між університетом і знімальними майданчиками.

Драматичні ролі: «Близькість» і «V означає Вендета»

Після завершення трилогії Портман стала активніше обирати драматичні ролі. Однією з найважливіших стала робота у фільмі Майка Ніколса «Близькість» (2004), де вона зіграла Еліс — молоду жінку, що опинилася у заплутаних стосунках із письменником Деніелом, фотографинею Анною та лікарем Ларрі. Її партнерами стали Джуд Лоу, Джулія Робертс і Клайв Овен. За роль Еліс акторка отримала «Золотий глобус» у категорії найкращої жіночої ролі другого плану та номінацію на «Оскар». У 2006 році Портман з'явилася в екранізації графічного роману «V означає Вендета», де її героїня Іві Геммонд живе в тоталітарній державі й знайомиться з таємничим борцем проти режиму. Для цієї ролі Портман поголила голову і працювала над британською вимовою персонажа. В інтерв'ю The Guardian акторка неодноразово говорила про важливість самостійного вибору професійного шляху: після Гарварда вона свідомо бралася за проєкти, які не обов'язково обіцяли великий касовий успіх, але дозволяли працювати з цікавими режисерами й матеріалом.

«Чорний лебідь»: творчий ризик, що став тріумфом

У 2010 році вийшов психологічний трилер Даррена Аронофскі «Чорний лебідь». Портман зіграла балерину Ніну Сейерс, яка отримує головну роль у постановці «Лебединого озера». Їй потрібно виконати партії Білого та Чорного лебедя, проте прагнення відповідати вимогам постановки поступово перетворюється на психологічне випробування. Підготовка до фільму стала однією з найскладніших у кар'єрі акторки: вона займалася балетом з дитинства, але для цієї ролі їй довелося інтенсивно відновлювати навички й працювати з професійними хореографами. У розмові з Harvard Gazette у 2015 році Портман називала цей проєкт одним із найважливіших творчих ризиків у своєму житті. На екрані її партнеркою стала Міла Куніс, яка зіграла балерину Лілі; контраст між персонажами допоміг розкрити головний конфлікт фільму — боротьбу за визнання, конкуренцію і страх не відповідати очікуванням. Результат перевершив звичайний фестивальний успіх: у 2011 році Наталі Портман отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль, а також завоювала «Золотий глобус», BAFTA та премію Гільдії кіноакторів США.

Marvel і повернення до масштабних проєктів

Після «Чорного лебедя» Портман не відмовилася від масштабних комерційних проєктів. У 2011 році вона зіграла астрофізика Джейн Фостер у фільмі Marvel «Тор». Її персонаж повернувся у продовженні «Тор: Царство темряви» (2013), а згодом і у стрічці «Тор: Любов і грім» (2022), де Джейн Фостер отримала здібності Тора. Таким чином, за понад три десятиліття кар'єри Наталі Портман пройшла шлях від 12-річної Матильди у паризькому фільмі до оскароносної балерини та супергероїні Marvel — довівши, що одна знакова роль, яким би великим не був її екранний резонанс, не в змозі вичерпати талант акторки, яка свідомо обирає складність і психологічну глибину.