Північноатлантичний альянс офіційно взяв на себе безпрецедентну відповідальність за безпеку України. На тлі різкої зміни геополітичної кон'юнктури у Вашингтоні, де Дональд Трамп зупинив пряме фінансування Києва, 32 держави НАТО на саміті в Анкарі зафіксували масштабний план підтримки. Країни Альянсу зобов'язалися виділити Україні 140 мільярдів євро протягом 2026 та 2027 років.

Це рішення стало прямим відповіддю на нову політичну реальність. Посол США в НАТО Меттью Вітакер вже заявив, що Вашингтон зробив для України більше, ніж будь-хто інший, і тепер основний тягар допомоги лягає на плечі європейців. Однак питання залишається відкритим: чи реально отримати всю обіцяну суму?

Математика зобов'язань і реальність

Згідно з підсумковою декларацією саміту, у 2026 році Україна має отримати 70 мільярдів євро. Ці кошти призначені для закупівлі військової техніки, навчання солдатів та забезпечення стратегічної підтримки. На наступний, 2027 рік, країни пообіцяли зберегти фінансування на еквівалентному рівні.

Однак аналіз видання Neue Zürcher Zeitung (NZZ) та дані Кільського інституту світової економіки малюють менш оптимістичну картину. Станом на кінець квітня реальна сума, що надійшла в Київ від союзників, становила близько 10 млрд євро. Якщо темпи не прискоряться, до кінця року союзники можуть вийти лише на 30 мільярдів замість обіцяних 70.

Експерти закликають до обережності, відзначаючи, що гучні заяви часто не відповідають реальності. За чотири з половиною роки війни європейські інституції та країни пообіцяли 400 мільярдів євро, але фактично в Київ надійшло лише 180 мільярдів — це менше половини заявленого обсягу.

Географія допомоги: хто платить, а хто відстає

Успіх плану на 140 мільярдів залежить від «справедливого розподілу» витрат між європейськими столицями, але всередині НАТО спостерігаються серйозні розбіжності. Географія допомоги надзвичайно неоднорідна:

  • Лідери допомоги: Німеччина та Велика Британія впевнено тримають лідерство, демонструючи найбільшу готовність виділяти ресурси.
  • Надійні партнери: Данія та Нідерланди залишаються стабільними донорами, хоча весняні пакети допомоги від них були скромнішими за попередні.
  • Тормози процесу: Франція, Італія та Іспанія значно відстають від лідерів. Їхні внески не відповідають статусу потужних економік, що викликає напругу всередині Альянсу.

Без активної позиції Парижа та Риму досягнення амбітної мети в 140 мільярдів за два роки виглядає надзвичайно складним. Ситуація вимагає радикального прискорення логістики та закупівель, інакше обіцянки залишаться лише на папері.

Контекст саміту в Анкарі

Саміт НАТО, що відбувся 7-8 липня в Анкарі, став одним із ключових міжнародних заходів року. Союзники узгодили декларацію, що передбачає збільшення оборонних витрат та підтверджує довгострокову підтримку України.

Одним із головних подій зустрічі стали переговори президентів України Володимира Зеленського та США Дональда Трампа. Після розмови американський лідер заявив про «нове початок» у стосунках з Києвом, що, по суті, зафіксувало перехід відповідальності за виживання української армії на Європу. Тепер Брюссель має довести, що здатен тримати удар самостійно.