Майже п'ять років повномасштабної війни Росії проти України та паралельні конфлікти на Близькому Сході змусили Північноатлантичний альянс кардинально переглянути підхід до протидії можливому нападу з боку Москви. Якщо десятиліттями оборона європейських територій НАТО будувалася на принципі стримування та блокування просування супротивника, то тепер військові стратеги Альянсу дійшли висновку, що самого лише утримання кордонів буде недостатньо. Нова доктрина передбачає завдання ударів по військових об'єктах, складах постачання та промисловій інфраструктурі в глибині ворожої території — безпосередньо на території Росії.

Перший в історії Альянсу симпозиум з далекобійних ударів

Ключовою подією, що зафіксувала поворот у стратегії НАТО, став симпозиум з питань далекобійних ударів (Deep Strike Symposium), проведений у червні 2026 року. Захід, який став першим в історії Альянсу з цієї тематики, організував головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі, американський генерал Алексус Грінкевич. На симпозиумі зібралися високопоставлені війчкові командири та представники країн-членів Альянсу, що саме по собі свідчить про системний, а не епізодичний характер перегляду доктрини.

Від стримування до ураження в глибині

Грінкевич у нещодавньому виступі, присвяченому його концепції перемоги, виклав логіку нової стратегії: спочатку оборонні сили НАТО повинні зупинити першу хвилю атаки, а потім послабити подальші наступальні дії супротивника. Якщо Росія продовжить наступ, Альянс має намір зруйнувати всю систему ведення війни — завдаючи ударів не лише по військах, а й по всьому, що забезпечує їхню діяльність, постачання та управління. Водночас, як наголошується, застосування ядерної зброї ця стратегія не передбачає. Ключову роль у новій концепції відведено високоточній зброї великої дальності.

Озброєння для нової доктрини

США вже модернізують і розширюють арсенал далекобійних засобів: йдеться про крилаті ракети Tomahawk, ракети ATACMS, а також про розробку нових зразків. Європейські союзники, які відстають у цьому напрямку, намагаються прискорити створення власних систем і поповнити обмежені запаси ракет Storm Shadow, SCALP і Taurus. У разі війни НАТО планує використовувати ракети, реактивні системи та безпілотники для знищення віддалених військових об'єктів — аеродромів, армійських баз, промислових підприємств, об'єктів критичної інфраструктури та ресурсних баз. Деякі з таких цілей можуть перебувати за тисячі кілометрів від кордонів Альянсу.

Український досвід як референс

Подібну тактику, за даними The Wall Street Journal, уже на практиці застосовує Україна, завдаючи ударів не лише по російських засобах ураження, а й по об'єктах, що забезпечують їхнє виробництво та постачання. Таким чином, бойовий досвід української сторони фактично став живим полігоном для відпрацювання тих підходів, які НАТО тепер формалізує у власній оборонній доктрині.

На тлі цих змін Вашингтон, за повідомленнями, має намір попросити союзників по НАТО збільшити фінансування постачань зброї для України. Водночас глава Держдепартаменту США Марко Рубио заявив, що Україна не вступить до НАТО, вказавши на причини такого рішення. Обидва факти підкреслюють, що стратегічна перебудова Альянсу відбувається в умовах невизначеності щодо майбутнього Києва у структурі західної безпеки, яка зберігається.