У політичному просторі сталася сенсація, яка змусила говорити про «тіньову дипломатію» на найвищому рівні. У Баку, на тлі офіційних заяв про неможливість переговорів, відбулася закриті зустріч, учасники якої намагалися знайти рішення українського питання. Президент Азербайджану Ільхам Алієв офіційно підтвердив факт цих контактів, але деталі, що з'явилися в пресі, малюють картину, далеку від класичної дипломатії.
Хто зібралися за закритими дверима
Подія, про яку стало відомо з публікації агентства Bloomberg, сталася в середині липня 2026 року. Зустріч тривала три дні — з 12 по 14 липня — і мала виключно неформальний характер. Ключова особливість цього саміту полягала в статусі його учасників: за столом переговорів не було діючих міністрів або глав держав, які мають прямі повноваження підписувати міжнародні договори.
Делегація від Німеччини складалася з впливових фігур минулого: Рональда Пофалли, який колись очолював апарат канцлера в уряді Ангели Меркель, та Матіаса Платцека, колишнього прем'єр-міністра землі Бранденбург. Їхні російські партнери також були представниками «старої гвардії» або суміжних секторів: Валерій Фадєєв, голова Ради при президенті РФ з прав людини, та Віктор Зубков, голова ради директорів «Газпрому».
Реакція влади: від заперечення до констатації фактів
Після того, як інформація стала достоянням громадськості, офіційна влада була змушена зайняти позицію. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц на прес-конференції в Берліні категорично відмежував свій уряд від цієї ініціативи. Він підкреслив, що діюча влада ФРН не має відношення до організації чи проведення цих консультацій.
Президент Азербайджану Ільхам Алієв, чиї країна виступила майданчиком для зустрічі, підтвердив, що в Баку дійсно відбувалися переговори з участю колишніх німецьких чиновників та російських державних діячів. При цьому він зазначив, що азербайджанська сторона не була організатором, але зафіксувала перельоти делегацій.
Правовий вакуум та позиція Києва
Найгострішим питанням залишається юридична сила цих переговорів. Міністр закордонних справ України неодноразово заявляв: будь-які обговорення параметрів завершення війни без прямої участі офіційних представників Києва не мають юридичної сили. У дипломатії це класичний приклад «треку II» (Track II diplomacy) — експертних чи неформальних контактів, які не формують обов'язкових рішень для держав.
Експерти сходяться на думці, що ні Пофалла, ні Платцек, ні їхні російські колеги не наділені мандатом для ведення міждержавних переговорів від імені урядів. Їхній статус — консультативний чи корпоративний, що робить будь-які домовленості, досягнуті в Баку, скоріше політичним сигналом, ніж юридичним документом.
