Астрономи повідомили про виявлення аномальної подвійної зоряної системи, позначеної як J0008+0128, у якій видимий червоний гігант обертається навколо невидимого космічного об'єкта. Результати дослідження опубліковані в журналі Science Advances, про знахідку повідомляє РБК-Україна. Ключова особливість системи полягає в тому, що маса невидимого компаньйона виявляється настільки нетиповою, що вчені поки не можуть однозначно визначити його природу: це або надзвичайно важка нейтронна зірка, або чорна діра з аномально малою масою. В обох випадках об'єкт вписується в так звану «прірву мас», де, згідно з існуючими моделями, не повинно бути ні того, ні іншого.
Що таке «прірва мас» і чому вона важлива
Для розуміння значущості знахідки необхідно згадати базові параметри двох типів компактних об'єктів. Нейтронні зірки — це залишки масивних зірок, які наприкінці життєвого циклу вибухають і стискаються; при масі близько 1,4 сонячної маси вони утворюють сферу діаметром близько 20 кілометрів. Чорні діри формуються з іще масивніших попередників і мають масу не менше п'яти сонячних мас. Оскільки на практиці вченим не вдавалося зафіксувати нейтронну зірку важчу за 2,5 сонячної маси, між двома класами об'єктів існує порожній діапазон — від 2,5 до 5 сонячних мас, який у науковій літературі називають «прірвою мас». Компаньйон у системі J0008+0128 оцінюється в діапазоні від 1,8 до 2,8 сонячної маси, що виводить його на верхню межу цього проміжку і робить знахідку винятково цінною для вивчення еволюції зірок.
Чому компаньйон не може бути звичайною зіркою
Дослідники встановили, що пара обертається навколо спільного центру мас із періодом близько 3,3 року, при цьому орбіта є майже круговою, незважаючи на значну відстань між компонентами. Вирішальним аргументом проти гіпотези про звичайну зірку слугує відсутність будь-якого додаткового світлового випромінювання: астрономи зафіксували лише випромінювання червоного гіганта. Крім того, у подібних подвійних системах нейтронні зірки зазвичай перетягують речовину від партнера, нарощуючи власну масу, проте у випадку J0008+0128 невидимий об'єкт розташований надто далеко, щоб поглинати матеріал із червоного гіганта. Це виключає низку стандартних сценаріїв формування і посилює загадковість системи.
Чому 300 000 симуляцій не дали відповіді
Щоб зрозуміти походження такого «союзу», дослідники провели понад 300 000 комп'ютерних симуляцій еволюції подвійних і потрійних систем. Жодна з моделей не змогла повною мірою пояснити одночасно і масу невидимого об'єкта, і його орбітальні характеристики. Найближчим відомим аналогом у каталозі є система Gaia NS1, що містить нейтронну зірку масою близько 1,9 сонячної маси, проте новий об'єкт виявився значно екстремальнішим і не вкладається в рамки, які описують цей аналог. Саме нездатність існуючих моделей відтворити спостережувані параметри й перетворює J0008+0128 на об'єкт, що вимагає перегляду частини теоретичних уявлень.
Які пояснення розглядають вчені
Серед можливих інтерпретацій дослідники розглядають гіпотезу про те, що система насправді є потрійною. Зокрема, невидимий об'єкт міг сформуватися в результаті злиття двох дуже близьких маломасивних нейтронних зірок або нейтронної зірки та білого карлика, які колись об'єдналися в єдиний компактний об'єкт. Альтернативно, об'єкт може виявитися чорною дірою з масою нижче традиційно прийнятого порогу в п'ять сонячних мас. До отримання додаткових спостережень жодна з цих версій не може бути ні підтверджена, ні відкинута остаточно.
Так чи інакше, виявлення J0008+0128 є важливим кроком у вивченні компактних залишків зірок і меж між їхніми класами. Система перебуває в зоні, де поточна астрофізична картина виглядає неповною, і саме такі «незручні» об'єкти зазвичай стимулюють розвиток нових моделей еволюції подвійних систем. Подальші спостереження й уточнення маси невидимого компаньйона дозволять астрономам визначити, чи є знахідка винятком, що розширює відомі межі, чи ознакою того, що сама «прірва мас» потребує перегляду.