Український аграрний сектор упродовж трьох десятиліть формувався як один із ключових стовпів національної економіки. За даними Міністерства аграрної політики, у 2021 році — останньому повномасштабному довоєнному звітному періоді — частка сільського господарства у структурі ВВП перевищувала 10%, що робило її найбільшою серед усіх секторів економіки. Аграрний експорт тоді становив близько 41% усього експорту України. Навіть в умовах повномасштабної війни, що почалася у 2022 році, агросектор зберігає значущість: на його частку припадає 17% ВВП і майже половина валютного виручання країни. Саме у цьому контексті РБК-Україна провело інтерв'ю з Андрієм Вадатурським — власником і керівником агрохолдингу «Нібулон», однієї з найстаріших аграрних компаній на українському ринку.

Від референдуму до першого контракту: 1991 рік як точка відліку

«Нібулон» було засновано 5 грудня 1991 року — за лічені дні після національного референдуму, на якому 90% українців проголосували за незалежність. Вадатурський наголошує, що компанія та держава фактично ровесники: «З того часу ми разом і в горі, і в радості». Початкова бізнес-модель будувалася навколо потреб агровиробника: «Нібулон» забезпечував колгоспи та фермерів насінням, ті вирощували товарну кукурудзу, яку компанія реалізовувала за кордон. Модель не спрацювала в чистому вигляді, і компанія перейшла до постачання та переробки дизельного палива: фермери отримували паливо для посівних робіт, а зібраний урожай віддавали «Нібулону» за певним коефіцієнтом. Це був час до реформи гривні, коли гіперінфляція обнуляла будь-які заощадження.

Шлях до повного циклу: від соняшникової олії до німецьких тракторів

Наступним етапом стало виробництво соняшникової олії: «Нібулон» збирав соняшник і переробляв його, ставши до масової приватизації найбільшим експортером олії з України. Потім компанія взяла землю в оренду та закупила техніку — за словами Вадатурського, перші в Україні німецькі трактори з'явилися саме у «Нібулона». До 1995–1996 років холдинг сформував повний виробничий цикл і розширив асортимент культур: крім соняшнику, стали вирощувати пшеницю та ячмінь. Для ринку загалом переломним став період 2006–2008 років, коли почалося активне придбання земельних паїв. До цього обробляти землю було економічно невигідно, фермери буквально просили великі господарства прийняти їх у свої структури. З 2008 року аграрний бізнес став стабільно прибутковим, у нього пішли інвестиції, і Україна повернулася до рівня виробництва 1990–1991 років, почавши системно експортувати агропродукцію.

2005 рік і європейський стандарт: як «Нібулон» змінював правила гри

Вадатурський, який приєднався до «Нібулона» у 2000 році, згадує, що його перші контракти були з імпорту кукурудзи та пшениці — потужності Миколаївського порту тоді були налаштовані на вивантаження, а не на відправку. Перелом настаם у 2005 році, коли «Нібулон» уперше поставив кукурудзу на європейський ринок. До цього українські виробники вантажили продукцію виключно на російський ринок, оскільки чинні ГОСТи та ДСТУ відповідали стандартам лише в межах колишнього Радянського Союзу. Вадатурський особисто об'їжджав регіони, відбирав найкращі партії кукурудзи, збирав фермерів і навчав їх європейських стандартів вирощування. Результатом стало те, що Україна вийшла на третє місце у світі з експорту кукурудзи, а один «Нібулон» постачав до 1 мільйона тонн кукурудзи на рік.

Семиразове зростання експорту та частка «Нібулона» на ринку

З 2008 року і до початку повномасштабної війни Україна збільшила обсяг аграрного експорту в сім разів — з 10 до 70 мільйонів тонн на рік. Частка «Нібулона» у цьому експорті коливалася в діапазоні 9–12% і залишалася стабільною у відсотковому вираженні, щороку зростаючи в абсолютних тоннах. У 2021 році холдинг експортував 5,6 мільйона тонн продукції. Бізнес-модель компанії була побудована на створенні доданої цінності по всьому ланцюжку — від поля до світового ринку: інвестиції в інфраструктуру зберігання та транспортування дозволяли знижувати логістичні витрати і збільшувати частку доходу, що залишається у фермера. За словами Вадатурського, світова ціна на зерно єдина, а ціна, яку отримує виробник, значною мірою залежить від вартості логістики: чим вона ефективніша і дешевша, тим більше заробляє агровиробник.

Виклики зростання та стійкість в умовах війни

З розвитком українського агросектору «Нібулон» зіткнувся з низкою структурних викликів, пов'язаних зі зростанням обсягів виробництва та необхідністю масштабування логістичної інфраструктури. При цьому, як зазначає Вадатурський, подолання криз — чи то гіперінфляція 1990-х, зміна кон'юнктури світових ринків, чи то військова агресія — вчить краще оцінювати ситуацію та рухатися вперед. Навіть в умовах повномасштабної війни український агросектор демонструє стійкість, забезпечуючи 17% ВВП і майже половину валютного виручання країни, що підтверджує стратегічну важливість галузі для економічної безпеки держави.