У Німеччині на порозі масштабна трансформація системи безпеки. 10 липня Бундестаг схвалив новий закон, який кардинально розширює повноваження федеральної поліції. Це перший подібний законодавчий акт з 1994 року, і він надає правоохоронним органам доступ до передових технологій: безпілотним літальним апаратам, штучному інтелекту та поглибленому контролю телекомунікацій.

У уряді аргументують необхідність реформи потребою відповідати технологічному прогресу та змінюваному характеру загроз. Однак документ викликав бурхливу реакцію в суспільстві, розділивши експертів на два табори: тих, хто вітає модернізацію, і тих, хто бачить у цьому загрозу демократичним свободам.

Технології тотального контролю

Найбільш обговорюваним пунктом нового закону стало дозвіл на використання систем розпізнавання облич на базі штучного інтелекту. Тепер федеральна поліція зможе застосовувати ці технології в громадських місцях, що підпадають під її юрисдикцію: в аеропортах, на залізничних вокзалах далекого сполучення та в прикордонних зонах.

Але інновації не обмежуються ідентифікацією за обличчям. Поліція отримає доступ до систем «розпізнавання поведінки». Алгоритми ШІ аналізуватимуть відеопотік з камер спостереження, оцінюючи, чи поводиться людина загрозливо. Наприклад, система може інтерпретувати підготовку до удару або підозрілі рухи в натовпі та негайно попередити співробітників.

«Нервовий пасажир» як злочинець

Саме можливість алгоритмічної оцінки поведінки викликала найгострішу критику під час дебатів у парламенті. Депутат від Лівої партії Клара Бюнгер напала яскравий приклад, який викликав сміх у представників правлячої коаліції, але ілюструє реальні ризики хибних спрацювань:

«Уявіть: ваш поїзд запізнюється на дві години. Ви зліті й нервово ходите по платформі. Для штучного інтелекту це вже „підозріле безцільне перебування“. Він вирішує, що ви кишеньковий злодій», — заявила Бюнгер.

Критики побоюються, що такі технології, які раніше використовувалися поліцією земель точково, тепер стануть інструментом постійного масового спостереження по всій країні.

Битва за приватність

Активісти, які захищають цифрові права, порівнюють те, що відбувається, з практиками авторитарних держав. Керівник відділу політики Берлінського центру цифрових прав і демократії Міхаель Колайн описав ситуацію метафорою прориву греблі: «Фактично скасовується анонімність у громадському просторі. Такі заходи ми бачимо в Китаї, Ірані та Росії, але для Німеччини вони надзвичайно нетипові».

Особливу тривогу викликає розширення можливостей для «превентивного спостереження» через зламування користувацьких пристроїв. Експерти попереджають, що це створює ризик витоку конфіденційних даних у розпорядження силових структур, що в найгіршому випадку дорівнює читанню особистої листування громадян.

Правові та етичні дилеми

Професор права Німецького університету поліції в Мюнстері Маркус Тіль визнає обґрунтованість побоювань, але вважає їх частиною природної реакції на розширення повноважень силовиків. На його думку, проблема виникає тоді, коли алгоритми працюють непрозоро, і громадянин не може дізнатися, як саме обробляються його дані. «Поліції потрібні сучасні інструменти. Я не бачу в них проблеми, якщо вони грамотно прописані в законі», — зазначив Тіль.

У той же час правозахисні організації готують ґрунт для розгляду справи у Федеральному конституційному суді Німеччини. Прихильники приватності вважають, що закон суперечить конституції, однак судові процеси можуть затягнутися на роки, тоді як нові норми вже набудуть чинності.

Питання балансу між безпекою та свободою в цифрову епоху тепер стоїть перед Німеччиною гостріше, ніж коли-небудь.