У понеділок, 9 листопада 2026 року, співробітники «Новой газеты» залишили редакцію в Потаповському провулку в центрі Москви. Цього дня в офісі пройшла остання планірка, після якої журналісти забрали особисті речі та звільнили приміщення, в яких видання працювало з 1993 року. Підтримати колектив прийшли десятки людей — журналісти російських та закордонних медіа, включаючи кореспондентів CNN і Reuters. Зібрані біля входу зустріли колектив, що йшов, оплесками, а біля меморіальної таблички Анні Політківській та біля входу в редакцію люди залишали квіти.

Прощання з меморіалом вбитих журналістів

На останній зустрічі був присутній колишній головний редактор видання Дмитро Муратов. Після планірки зі стін редакції зняли портрети співробітників «Новой газеты», які загинули за час існування видання: журналістів Ігоря Домникова, Юрія Щекочихина, Анни Політківської та Наталії Естемірової, а також позаштатної співробітниці Анастасії Бабурової та адвоката Стаса Маркелова, який співпрацював із газетою. Пізніше поверх вивіски видання розмістили табличку з написом «Здесь жила Новая газета» — неформальний меморіал, який став останнім актом прощання з адресою, що протягом трьох десятиліть вважалася одним із символів незалежної журналістики в Росії.

«Ідею вбити неможливо»: прощальна промова Сергія Соколова

Головний редактор «Новой газеты» Сергій Соколов виступив із прощальним словом під пісню гурту ДДТ «Это всё». Він заявив, що закриття фізичної редакції не означає кінця проєкту: «Мы обязательно что-нибудь придумаем. Потому что „Новая газета' — это не полосы, не сайт. Это идея. Идея, цель жизни для тех, кто здесь работает. А это убить невозможно. И закрыть невозможно. Мы будем жить». За його словами, Telegram-канал видання мав продовжити роботу до опівночі 9 листопада, а останній відеосюжет уже був опублікований на YouTube-каналі редакції.

Кремль: «звичайний ротаційний процес»

Закриття газети прокоментував прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков. За його словами, твердження про те, що разом із виданням «іде епоха незалежних російських ЗМІ», є невірним. «Конечно, год от года какие-то СМИ перестают существовать, их место занимают новые СМИ. Это обычный ротационный процесс», — заявив представник Кремля. У самій редакції, навпаки, наприкінці жовтня, оголошуючи про припинення роботи, прямо пов'язали рішення з тиском із боку російської влади та спецслужб.

Контекст: від оголошення про закриття до звільнення офісу

Наприкінці жовтня 2026 року «Новая газета» офіційно оголосила про припинення роботи після 30 років діяльності. Засноване у 1993 році видання протягом трьох десятиліть вважалося одним із найвідоміших незалежних ЗМІ в Росії. За кілька тижнів до фінального дня роботи редакція пережила серію обшуків: 15 жовтня силовики провели обшук у головного редактора Сергія Соколова, після чого він був доставлений до Слідчого комітету. Раніше, у квітні 2026 року, до московської редакції також приходили з обшуком, у результаті якого було затримано журналіста видання. Ці події, за оцінками колег і спостерігачів, стали частиною тиску, про який редакція говорила у своєму прощальному зверненні.

Що далі

Доля фізичного простору в Потаповському провулку наразі не визначена. Табличка «Здесь жила Новая газета» залишається на фасаді будівлі. Редакция заявила, що проєкт продовжить існувати в цифровому форматі, проте конкретні деталі про нові формати роботи на момент публікації не розголошувалися. Для російського медіасередовища закриття «Новой газеты» стало подією, яка, на думку колег-журналістів, присутніх на прощанні, знаменує закінчення цілої епохи.