З початку 2026 року кількість місій, які виконують наземні роботизовані комплекси (НРК) на передовій, зросла у п'ять разів. Якщо на початку року їх налічувалося близько семи тисяч, то до осені показник досяг уже приблизно тридцяти п'яти тисяч. Про це в подкасті РБК-Україна «ЦЕ БАЗА» розповів Віктор Павлов, офіцер батальйону НРК 3-ї штурмової бригади та засновник школи підготовки операторів наземних роботів. За його словами, зростання кількості місій — це не просто статистичний тренд, а сигнал про якісний здвиг у тактиці: НРК дедалі частіше виконують не лише логістичні та евакуаційні завдання, а й бойові, інженерні, а також розвідувальні функції, які раніше виконували виключно люди.

Від логістики до вогню: розширення бойових функцій

Ще нещодавно основна роль наземних роботів зводилася до вивезення поранених і доставки вантажів на передову. Сьогодні, як зазначає Павлов, бойова функція НРК зростає: на комплекси встановлюють турелі, які певною мірою замінюють кулеметний розрахунок або гранатометну позицію. НРК беруть на себе спостереження за секторами, відвернення вогню противника, розвідку та інженерне мінування. «Все, що раніше робили люди, — розвідка, спостереження, стояння на секторах, відвернення вогню, — може робити НРК. Ми на шляху до цього», — наголосив офіцер. За його оцінкою, логістика досі залишається основою: на неї припадає близько 90% усіх завдань, оскільки без забезпечення військ провізією та боєприпасами неможлива ані оборона, ані наступ.

Десантування з дронів та еволюція «камікадзе»

Одним із найпомітніших тактичних нововведень, які Павлов пов'язує з операцією «Вівальді», стало десантування НРК за допомогою безпілотних літальних апаратів. За його словами, цю тактику застосували бійці підрозділу NC-13, що спеціалізується саме на ударних наземних роботах: комплекси закидалися в тил ворога, створюючи для супротивника ефект несподіванки. Інші бригади також почали використовувати великі БПЛА для доставки роботів у задані точки. Паралельно еволюціонує і класифікація ударних засобів: якщо раніше під «камікадзе» мався на увазі дрон масою близько 50 кілограмів із корисним навантаженням приблизно 30 кілограмів, то зараз з'явилися більш компактні роботи, які здатний підняти звичайний БПЛА. Павлов прогнозує, що найближчим часом сформується лінійка ударних НРК різних типів під різні бойові завдання.

Евакуація, втрати та ціна однієї місії

Евакуація поранених, за словами Павлова, стала однією з ключових причин масового впровадження НРК. В умовах масового застосування противником FPV-дронів та постійного спостереження з повітря винесення пораненого живою групою евакуації стало практично неможливим. Наземні роботи беруть на себе цю функцію, знижуючи втрати особового складу. У середньому один НРК виконує п'ять-шість місій, що, за оцінкою офіцера, є хорошим показником з огляду на інтенсивність вогню. Один комплекс здатен везти до 200 кілограмів вантажу — це еквівалент навантаження, яке мають нести десять людей пішки. «Це щонайменше 60 людей, які залишилися живими й не зазнали поранень», — резюмував Павлов, наголошуючи, що кожна місія робота — це врятовані життя. Практикується також евакуація цивільних осіб із прифронтових населених пунктів: окремі підрозділи готували спеціальні операції саме для цієї цілі.

Перепрофілювання старої техніки та роль інженерів

Питання використання застарілої бронетехніки у безпілотному форматі, за словами Павлова, вже отримало практичне підтвердження. Під час операції «Вівальді», наприклад, БТР, напханий вибуховою речовиною, виконав бойове завдання. Офіцер зазначає, що переобладнання старої радянської техніки вимагає заміни внутрішніх комплектуючих, встановлення зв'язку та адаптації, але в перехідний період це логічне «безвідходне виробництво». Як міжнародний контекст він навів приклад Індії, де, за повідомленнями, тривають роботи з переробки танків Т-72 у безпілотні комплекси. Водночас Павлов підкреслює критичну роль інженерних підрозділів: без інженерів ані БПЛА, ані НРК не працюють, оскільки кожний засіб вимагає адаптації до конкретних умов застосування, встановлення зв'язку та, за потреби, модифікації.

Міжнародний інтерес і горизонт розвитку

Віктор Павлов зазначає, що за розвитком українських НРК пильно стежать і за кордоном, зокрема світові автовиробники. За його словами, горизонт розвитку наземних роботів визначається простою логікою: «Щонайменше доти, доки ми не замінимо людей у небезпечних місцях під час виконання небезпечних завдань на безпілотну складову». Отже, п'ятикратне зростання кількості місій за неповний рік — лише перший етап трансформації, у якій наземні роботи з допоміжного засобу постачання перетворюються на універсальний бойовий та інженерний комплекс, здатний виконувати практично будь-яке завдання, яке раніше доручалося живій людині.