Заслужений артист України, відомий актор та ведучий проєкту "Зрадники" Олексій Гнатковский в нещодавньому інтерв'ю відверто розповів про свої творчі принципи, професійні табу та особисті межі в кіно і театрі. Артист роз'яснив публіці своє ставлення до мовного питання, оголення на сцені, а також назвав головні критерії, за якими він оцінює робочі пропозиції, що надходять до нього.

Мовне питання та сценічні рамки

Відповідаючи на запитання журналістів про можливі межі в професії, актор підкреслив, що керується виключно здоровим глуздом і художнім смаком. За його словами, сама по собі російська мова не є для нього безумовним табу, проте все залежить від контексту та характеру персонажа. Гнатковский зазначив, що погодився б грати російською мовою в рамках якісної української історії, якби йшлося про втілення образу негативного персонажа — наприклад, російського негідника. Крім того, актор висловився щодо оголення в кадрі або на театральній сцені, заявивши, що подібний творчий прийом є прийнятним лише тоді, коли він виправданий глибоким режисерським задумом і драматургією проєкту, а не використовується заради дешевої вульгарності.

Суперечливі дані

У публічному полі та експертному середовищі навколо заяв українських діячів культури про мову та творчість часто виникають запеклі дискусії. З одного боку, частина критиків і радикально налаштованих глядачів вважають будь-які прояви російської мови в медіапросторі та театральних постановках неприпустимими в умовах поточних геополітичних реалій. З іншого боку, прагматична частина мистецької спільноти підтримує позицію Гнатковського, акцентуючи увагу на художній цінності проєкту, його патріотичній спрямованості та можливості використати образ негативного персонажа як інструмент осмислення конфлікту. Сам актор підкреслює, що мовний фактор для нього вторинний порівняно з походженням фінансування та загальною ідеологією постановки.

Головні принципи та фінансування проєктів

Справжньою "червоною лінією" для Олексія Гнатковського є його морально-етичні принципи та державні інтереси України. Артист зізнався, що неодноразово відмовлявся від участі в привабливих проєктах, якщо відчував, що вони не відповідають інтересам країни. Для нього принципово важливо не лише ім'я режисера та літературна основа — чи то класичні твори Ернеста Хемінгуея, чи Вільяма Шекспира, — а й джерела походження капіталу. Актор неодноразово стикався з пропозиціями, фінансування яких було пов'язане з країною-агресором або мало сумнівне корупційне походження всередині України, використовуючись для відмивання коштів через мистецтво. Від подібних пропозицій він категорично відмовляється, ставлячи професійну честь і совість вище за матеріальну вигоду.

Досвід, помилки та творчі пошуки

Підбиваючи підсумки свого творчого шляху, Гнатковский заявив, що не має у своєму послужному списку проєктів, за які йому було б соромно перед глядачами. Хоча на початку своєї кар'єри він брав участь у постановках, які в художньому плані виявилися невдалими, актор сприймає цей етап як необхідний професійний досвід. На його думку, мистецтво неможливо прорахувати математично, а результат роботи не можна передбачити заздалегідь. Артист продовжує активно розвивати свою кар'єру, поєднуючи акторську роботу в театрі з масштабними медіапроєктами, зберігаючи при цьому жорсткі фільтри під час вибору майбутніх ролей і знімальних майданчиків.