В Єлисейському палаці пролунала одна з найрізкіших оцінок ролі Вашингтона у врегулюванні конфлікту з Україною за весь час війни. За даними французької радіостанції France Inter, яку цитує РБК-Україна, в оточенні президента Емманюеля Макрона заявили, що Сполучені Штати «не тільки перестали підтримувати» Київ, а й активно «займаються тим, щоб її втопити». Формулювання, що прозвучало у вищих ешелонах французької влади, фіксує переломний момент: Париж, який традиційно виступав у ролі дипломатичного буфера між Вашингтоном і Москвою, відкрито кваліфікує американське посередництво як односторонній тиск на українську сторону.

«Максимізують шанси сильної і мінімізують шанси слабкої»

Співрозмовники France Inter в оточенні Макрона використали характерну для дипломатичної мови, але вкрай жорстку формулу: американці «роблять річ, яка водночас дуже проста і дуже вульгарна» — вони «максимізують шанси сильної сторони та мінімізують шанси слабкої, підштовхуючи слабкого прийняти неприйнятні умови». За оцінкою Єлисейського палацу, Вашингтон лише називає себе посередником, тоді як фактично діє як лобіст інтересів однієї зі сторін конфлікту. Ця заява важлива ще й тому, що Франція до останнього часу уникала публічних звинувачень на адресу союзника по НАТО, обмежуючись закликами до «збалансованого» переговорного процесу.

Берлін, 19 листопада: Коаліція охочих та ударні пакети

Практичною відповіддю на критику американської позиції став анонсований саміт Коаліції охочих, який пройде 19 листопада в Берліні. Очікується участь понад двадцяти глав держав і урядів. Ключовою темою зустрічі стане питання про передачу Україні засобів протиповітряної оборони, ракет-перехоплювачів та можливостей для ударів углиб території Росії. Макрон, за даними французьких джерел, наполягає на тому, щоб Київ зберіг здатність не тільки захищатися, а й завдавати ударів у відповідь — позиція, яка прямо суперечить логіці «заморожування» конфлікту, яку, на думку Єлисейського палацу, просуває Вашингтон.

Внутрішній фронт: критика Ле Пен та «Непокірної Франції»

Особливе місце в заяві оточення Макрона займає критика французьких політиків, які закликають скоротити військову допомогу Україні. Зокрема, названо партію «Непокірна Франція» (La France insoumise) та кандидатку в президенти від «Національного об'єднання» Марін Ле Пен. В Єлисейському палаці наголосили, що ті, хто виступає за урізання підтримки Києва, «грають проти Франції, а не проти України». Макрон напередодні звернувся до французьких громадян із заявою, в якій повідомив, що Україна має місце в НАТО, а спроби обмежити її військове забезпечення «підштовхують її до несправедливого миру». Таким чином, французький президент фактично прив'язав питання зовнішньої політики до внутрішнього політичного порядку денного, перетворивши підтримку України на маркер лояльності французькій державі.

Переговорний трек: Донбас, НАТО та Абу-Дабі

Паралельно з дипломатичним тиском у Європі розвиваються переговорні треки на інших майданчиках. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що американська сторона вперше прямо поставила питання про те, чи погодиться Київ на вихід із Донбасу в обмін на членство в НАТО. Ця заява, якщо вона підтвердиться, свідчить про те, що Вашингтон перейшов від загальної риторики «мирних переговорів» до конкретних територіальних умов. Одночасно, за даними джерел РБК-Україна, Росія на переговорах в Абу-Дабі відмовилася обговорювати припинення вогню, територіальні питання, енергетику та безпеку в Чорному морі, що вказує на неготовність Москви до комплексного врегулювання і на те, що переговорний процес залишається фрагментованим.

Контекст: зсув у європейській архітектурі безпеки

Заява оточення Макрона вписується в ширший контекст перебудови європейської безпеки. Франція, яка традиційно спиралася на американську «парасольку», дедалі активніше просуває ідею автономних європейських механізмів стримування. Берлінський саміт 19 листопада стане перевіркою того, чи готова Коаліція охочих перейти від декларацій до конкретних поставок ударного озброєння. Для України питання принципове: без доступу до засобів глибокого ураження та сучасних систем ППО Київ втрачає важелі впливу на хід переговорів, що, за логікою французької сторони, робить «неприйнятні умови» не просто ризиком, а неминучістю.