Світовий паливний ринок на початку липня 2026 року демонструє безпрецедентний дисбаланс. На тлі зниження світових котувань на сирову нафту маржинальність переробних підприємств досягла максимальних значень за останні чотири роки. Цей феномен, відомий як «крек-спред», свідчить про те, що розрив між вартістю сировини та готових продуктів — бензину, дизельного та авіаційного палива — перебуває на історично високому рівні.

Ситуація ускладнюється зміною структури постачань та дефіцитом переробних потужностей. Згідно з липневим звітом Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) та аналітикою Bloomberg, у секторі США показник маржі перевищив 53 долари за барель. Це свідчить про те, що ринок перенасичений сировиною, але відчуває гострий дефіцит готового автомобільного та авіаційного палива.

Інфраструктурна криза та дефіцит потужностей

Згідно з прогнозами МЕА від 10 липня 2026 року, глобальна переробка нафти за підсумками року скоротиться в середньому на 2,4 млн барелів на добу. Експерти виділяють три ключові фактори, що створюють поточний розрив між попитом і пропозицією:

  • Зменшення обсягів на Близькому Сході: Наслідки геополітичної кризи в Перській затоці призвели до того, що експортні НПЗ регіону функціонують із обмеженою завантаженістю. Це суттєво стримує поставки дистилятів на ринки Європи та Азії.
  • Проблеми в Східній Європі: Експортні показники переробки в регіоні скореговані через зниження операційної активності великих заводів, які постраждали від інфраструктурних інцидентів. Ряд країн, включаючи Російську Федерацію, ввів тимчасові внутрішні обмеження на вивіз моторного палива, що скоротило пропозицію дизельного палива на світовому ринку.
  • Критичне завантаження альтернативних потужностей: Нафтопереробні заводи в США та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні працюють на технологічному максимумі. Однак навіть це не дозволяє компенсувати втрачені обсяги високоякісних середніх дистилятів.

Чому сира нафта дешевшає?

Паралельно зі зростанням вартості готового палива, біржові ціни на нафту марки Brent знизилися на початку липня до рівня 68–72 доларів за барель, практично нівелювавши «військову премію». Стабілізація сировинного сектору зумовлена системними заходами міжнародних регуляторів та зміною балансу попиту та пропозиції.

Ключовим фактором стало зниження глобального попиту. Прогноз МЕА фіксує падіння споживання на 1,0 млн барелів на добу у 2026 році — це перше річне зниження з 2020 року. При цьому пропозиція сировини зростає: поставки з ОАЕ та Саудівської Аравії збільшилися, а трафік через Ормузьку протоку відновився до 10–16 млн барелів на добу.

Додатковий тиск на ціни здійснює зростання видобутку в США. За оцінками Міністерства енергетики США (DOE), прогноз видобутку всередині країни на 2026 рік підвищено до 13,78 млн барелів на добу. Крім того, масштабне використання надзвичайних запасів країн ОЕСР дозволило збалансувати первинний дефіцит, хоча обсяги стратегічних резервів досягли мінімальних рівнів накопичення з 1990 року.

Прогноз: волатильність збережеться

Попри тимчасову стабілізацію цін на сировину, МЕА попереджає, що відновлення логістичних ланцюжків не буде лінійним. Зберігаються ризики безпеки для торговельного судноплавства в Перській затоці, що не дозволяє відновити штатну роботу ближньо-східних НПЗ. В результаті кінцева вартість нафтопродуктів на роздрібних ринках залишатиметься чутливою до дефіциту переробних потужностей до повної стабілізації логістичних вузлів.