Українські пенсіонери, які проживають за кордоном, не рідко стикаються з раптовим призупиненням пенсій — і далеко не завжди це законно. Адвокатка Адвокатського бюро «Івана Хомича» Ольга Хомич у коментарі РБК-Україна роз’яснила, у яких саме випадках Пенсійний фонд України (ПФУ) має право зупинити виплати, а в яких — зобов’язаний їх відновити без обмежень у часі. За її словами, ключовий міф, який роками підриває права громадян, полягає в тому, що держава плутає просте проживання за кордоном із остаточним «закриттям» пенсійної справи.

Історичний контекст: як закон дозволяв «вимикати» пенсію за кордоном

До 2009 року закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мітив пряму норму: якщо пенсіонер проживав у країні, з якою в України не було міжнародного договору про соціальне забезпечення, виплата пенсії зупинялася на весь період такого проживання. Конституційний Суд України неконституційним рішенням від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнав ці норми неконституційними, і вони втратили силу з дня ухвалення рішення. Як підкреслює Ольга Хомич, сьогодні в самому законі підстав «припиняти пенсію за кордон» більше не існує. Водночас на практиці частина пенсіонерів, особливо тих, хто виїхав ще в 1990-х або раніше, досі стикається з спробами фонду трактувати їхню справу як закриті.

Як зараз підтверджують «живість» пенсіонера за кордоном

Постанови Кабінету Міністрів України № 299 від лютого 2025 року та № 765 від червня 2025 року закріпили конкретні механізми, за якими ПФУ зобов’язаний підтверджувати, що пенсіонер, який перебуває за кордоном, живий і що це дійсно він. Підтвердження може здійснюватися через застосунок «Дія», за допомогою відеозв’язку або через консульське установа України. Якщо пенсіонер не проходить таке підтвердження встановленими строками, виплата призупиняється — але не скасовується остаточно. Це принципова різниця, яку, за словами адвоката, фонд часто ігнорує, фактично перетворюючи тимчасову паузу на безстрокове припинення.

Дві ситуації, які плутають: проживання та офіційний виїзд

Ольга Хомич окремо виділила дві принципово різні ситуації, які на практиці часто змішують. Перша — коли людина просто живе за кордоном, формально не оформлюючи виїзду з України. Друга — коли пенсіонер офіційно оформлює виїзд на постійне місце проживання за кордоном. У разі офіційного виїзду за заявою пенсіонера йому можуть одразу виплатити пенсію на шість місяців вперед, рахуючи з місяця, наступного за місяцем зняття з обліку за місцем проживання в Україні. Фактично людину знімають з реєстрації, а фонд закриває поточні виплати одноразовим авансом на пів року. Водночас, як підкреслює юристка, навіть після такого виїзду за обліком право на подальшу виплату за людиною юридично зберігається і не згасає назавжди.

Практика Верховного Суду та питання індексації

Саме з пенсіонерами, які офіційно оформили виїзд, на практиці найчастіше й виникають суперечки: фонд схильний трактувати зняття з обліку та одноразову виплату як остаточне закриття пенсійної справи. Адвокатка Хомич зазначає, що право на пенсію за такими людьми зберігається незалежно від місця проживання, а відновити виплату можна без жодних обмежень у часі, оскільки не платити вчасно перестала держава, а не пенсіонер через власну провину. Верховний Суд України, за її словами, регулярно повертається до цієї теми по справах людей, які виїхали за кордон ще в 1990-х роках або навіть раніше, і щоразу підтверджує збереження права. Крім того, відновлена пенсія має нараховуватися та індексуватися так само, як для тих, хто залишився в Україні, а не за якогось заниженого мінімуму. «Практика по таких справах стабільно на боці людей», — підсумувала Хомич.

Протирічливі дані

У наданому матеріалі фактичних розбіжностей між джерелами не виявлено, однак існує стійке протиріччя між нормативною позицією та адміністративною практикою ПФУ. З одного боку, закон і рішення Конституційного та Верховного судів однозначно закріплюють: право на пенсію не припиняється ні при проживанні, ні при офіційному виїзді за кордон, а призупинення можливе лише до моменту підтвердження особистості та «живості». З іншого боку, на рівні операційних процедур фонд, за свідченням адвоката, системно інтерпретує зняття з обліку та виплату шестимісячного авансу як фінальне закриття справи, що змушує пенсіонерів роками добиватися відновлення через суди. Таким чином, юридична норма та фактична реалізація розходяться, і саме це розходження породжує масові суперечки, які Верховний Суд вирішує на користь громадян.