У умовах тривалої пенсійної реформи в Україні, яка щороку підвищує вимоги до страхового стажу, гостро постає питання збереження трудового потенціалу населення. Експерти попереджають: однією з головних загроз сьогодні стає передчасне старіння та інвалідизація людей працездатного віку.
Економічна доцільність проти фізичного стану
Генеральний директор ГУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» Богдан Божук у інтерв'ю РБК-Україна зазначив, що з економічної точки зору підвищення пенсійного віку виглядає обґрунтованим кроком. Однак, за словами фахівця, за сухими цифрами часто ховається реальне становище зі здоров'ям громадян.
Божук підкреслює, що на тлі загального погіршення стану нації, включаючи психологічні аспекти, українці у віці 60–65 років часто зберігають здатність до повноцінної трудової діяльності. Тим не менш, примусове продовження терміну роботи може негативно впливати на якість їхнього життя.
Індивідуальний підхід до оцінки працездатності
Ключова проблема, на думку експерта, полягає в тому, що здоров'я та працездатність у похилому віці — це величина суто індивідуальна. «Стан вченого та шахтаря — важко порівнювати», — пояснює Божук.
Суттєва різниця спостерігається й у наявності хронічних захворювань: у одних громадян вони перебувають у стадії ремісії, дозволяючи залишатися активними, у інших — протікають з частими загостреннями, роблячи роботу неможливою.
Вік як умовний орієнтир
Виходячи з цього, фахівець вважає помилковим орієнтуватися виключно на вікові рамки при плануванні виходу на пенсію. У реальності працездатність може знижуватися значно раніше досягнення 65-річного віку, тоді як інші люди залишаються продуктивними навіть після 75 років.
Для запобігання втрати трудового потенціалу Богдан Божук наполягає на необхідності впровадження глобальних програм підтримки здоров'я та реабілітації. Тільки комплексний підхід дозволить зберегти здоров'я нації та забезпечити стійкість ринку праці в довгостроковій перспективі.