Питання безпеки іранської ядерної програми знову стало у центрі уваги світових аналітиків. Нове дослідження, опубліковане в науковому віснику SciAM, свідчить про те, що підземний об'єкт під горою Пікакс (Кух-е Коланг Газ Ла) може бути практично неуразливим для сучасних засобів ураження. Виявилося, що природа сама створила для Тегерана надійний щит, який може звести нанівець зусилля навіть найпотужніших протибункерних бомб США.

Геологія як головна зброя захисту

Гора Пікакс, розташована за 220 кілометрів на південь від Тегерана, є не просто скелястим підвищенням, а складним геологічним масивом. Висота гори сягає майже 1610 метрів над рівнем моря. Масив сформувався мільйони років тому внаслідок тектонічних зсувів і входить до складу гірського хребта Загрос.

Ключовим фактором, що викликає занепокоєння у військових експертів, є склад порід. Вулканічні породи, з яких складається гора, мають унікальні властивості, здатні суттєво знизити ефективність вибухової хвилі. За оцінками Інституту науки та міжнародної безпеки (ISIS), підземний комплекс розташований на глибині не менше 100 метрів під поверхнею гори.

Міф про всемогутність GBU-57

У останні роки у західних ЗМІ часто фігурує назва американської протибункерної бомби GBU-57. Цей боєприпас вагою понад 12 тонн вважається одним із найпотужніших в арсеналі Пентагону. Однак нові дані змушують переглянути його реальні можливості.

Згідно з розрахунками, бомба здатна пробивати близько 7,9 метра породи середньої твердості. Це число стає критично важливим при розгляді об'єкта під горою Пікакс. Якщо центрифуги для збагачення урану дійсно розташовані на глибині 100 метрів під андезитовим щитом, то GBU-57 виявиться абсолютно неефективною. Різниця між пробивною здатністю бомби та глибиною залягання об'єкта становить понад 10-кратний запас міцності на користь захисту.

Стратегія Тегерана: концентрація та безпека

Будівельні роботи на об'єкті розпочалися приблизно у 2020 році. Експерти розглядають цей комплекс як стратегічну заміну об'єкту в Натанзі, який раніше постраждав внаслідок диверсії. Старший науковий співробітник Вашингтонського інституту ближньосхідної політики Фарзін Надімі зазначає, що Тегеран прагне до концентрації майбутнього збагачення урану та озброєних розробок у єдиному максимально захищеному місці.

На думку Надімі, гора Пікакс є логічним кандидатом на цю роль. Об'єднання критично важливих активів у одному місці, захищеному природними перешкодами, дозволяє Ірану мінімізувати ризики від точкових ударів.

Сумніви у доцільності удару

На даний момент точні терміни введення комплексу в експлуатацію залишаються невідомими. Це створює дилему для потенційних агресорів. Аналітики ставлять під сумнів доцільність нанесення авіаударів по «практично неприступній горі», де повноцінний ядерний об'єкт може ще не функціонувати.

Таким чином, поєднання складної геології, значної глибини залягання та невизначеності статусу об'єкта робить Пікакс одним із найскладніших викликів для військової розвідки та планування операцій у регіоні.