У науковому співтоваристві обговорюється радикальний інженерний проект, спрямований на збереження Землі придатною для життя в епоху, коли Сонце почне перетворюватися на червоного гіганта. Незалежний дослідник Габріель Гаррі опублікував масштабний план у професійному віснику Journal of the British Interplanetary Society. Згідно з розрахунками автора, людство може запобігти закипанню океанів та вигоранню атмосфери, використовуючи комбінацію гігантських космічних конструкцій та гравітаційної механіки.

Гігантський сонячний щит

Першим і, мабуть, найскладнішим етапом плану Гаррі є створення захисту від надмірного випромінювання. По мірі вигорання водневого палива Сонце розширюватиметься, що неминуче призведе до перегріву Землі. Для нейтралізації цього фактора вчений пропонує побудувати штучний затемнювач.

Конструкція являє собою щит шириною 700 тисяч кілометрів. Для його розміщення обрана орбіта Місяця. Фіксація такого масивного об'єкта в просторі вирішується за допомогою вуглецевого троса протяжністю 2 мільйони кілометрів. Трос буде прив'язаний до контрваги, розташованій у точці Лагранжа L1 (між Землею та Сонцем), що забезпечить стабільність системи.

З точки зору матеріалознавства, проект виглядає реалізованим, хоча й вимагає колосальних ресурсів:

  • Товщина конструкції складе всього 0,1 міліметра.
  • Матеріалом слугуватиме алюміній загальною масою близько 100 мільярдів тонн.
  • Для видобутку алюмінію потрібно буде вилучити лише 0,01% маси Місяця.
  • Трос буде виготовлений із матеріалів карликової планети Церери.

Юпітер як джерело енергії та палива

Повне перекриття сонячного світла, необхідне для порятунку планети від перегріву, призведе до втрати природного тепла та освітлення. Для вирішення цієї проблеми Гаррі пропонує використовувати ресурси Юпітера.

У атмосфері гіганта будуть розміщені термоядерні реактори, що використовують водень та гелій-4. Енергія, що виробляється цими реакторами, передаватиметься на Землю за допомогою потужних лазерів через систему ретрансляторів. Таким чином, людство отримає штучне сонячне світло, яке компенсуватиме затемнення планети щитом.

Переміщення Землі: гравітаційний «праща»

Навіть із захистом від випромінювання Земля ризикує бути фізично поглинутою розширюваним Сонцем. Щоб уникнути цього, планету необхідно відсунути з поточної орбіти (1 астрономічна одиниця) на безпечну відстань у 1,2 а.о.

Для реалізації цього маневру Гаррі пропонує використовувати принцип реактивного двигуна. Кисень буде вилучатися з атмосфери Юпітера та доставлятися на орбіту Землі. Станція в точці Лагранжа L2 (що знаходиться за Землею) перехоплюватиме цей потік і запускати його за межі орбіти. Ефект гравітаційного «праща» дозволить безпечно прискорити орбіту Землі та збільшити відстань до зорі.

Додаткові загрози та розрахунки

Окрім безпосередньої загрози від Сонця, автор дослідження наводить детальні розрахунки для нейтралізації інших глобальних ризиків, які можуть виникнути в майбутньому. У план включено сценарії захисту від зупинки тектоніки плит, втрати водних ресурсів та зіткнень із космічними об'єктами.

Суперечливі дані

Важливо зазначити, що даний план є теоретичним дослідженням. Хоча він опубліковано у авторитетному науковому віснику, на даний момент не існує підтверджених даних про практичну реалізацію подібних технологій у найближчому майбутньому. Проект Габріеля Гаррі розглядається скоріше як концептуальна модель інженерного рішення проблеми кінця життя Сонячної системи, ніж як готова програма дій.