29 серпня в київському книжковому магазині «СЕНС» відбулася презентація оновленого видання роману Євгена Положія «Іловайськ. Розповіді про справжніх людей», випущеного видавництвом «Фронезис» за підтримки Ярослава та Станислава Гришинів — співзасновників оборонної компанії «Генерал Черешня». Роман став першою книгою нової серії «General Cherry Library. Хроніки війни за Незалежність». На заході, приуроченому до Дня пам’яті захисників України, одним із ключових спікерів став український військовий Іван Погорілий — людина, чию реальну історію поклали в основу новели «Дядько Ваня».
Розстріл машини з написом «Діти»
Погорілий розповів, що у 2014 році російські регулярні підрозділи наступали на населені пункти, де перебували цивільні. Родина, чию долю згодом увійшло в роман, намагалася залишити територію, на яку наступали російські війська. На їхньому автомобілі були чіткі позначки, що свідчили про цивільний статус пасажирів, — зокрема, напис «Діти». За словами Погорілого, це не зупинило російських військових: «Просто розуміючи, що це цивільні люди, які виїжджають з території, яку захоплював ворог, вони просто розстріляли їх». З усієї родини вижила дівчинка, яку врятував сам Погорілий.
Як пропаганда переписала реальність
Після подій 2014 року російська пропаганда швидко апропріювала цю трагедію, повністю спотворивши її суть. У російських сюжетах стверджувалося, що родину вбили «бандерівці», а дитину врятував «молодий сепаратист». Погорілий підкреслив, що дитину почали використовувати для створення міфу, який мав виправдовувати російську агресію та залучення місцевого населення Донбасу та Луганщини до війни: «Це той класичний метод, який ворог застосовував і продовжує застосовувати донині». Саме з такого пропагандистського сюжету вперше дізнався про історію письменник Євген Положій. Він побачив коментар Погорілого, у якому військовий повідомив, що був на місці подій і все відбувалося інакше. Так почалася їхня переписка, яка зрештою перетворилася на новелу «Дядько Ваня».
Після полону: Донецьк, Харцизьк і пошук родичів
Погорілий також розповів про те, що сталося з дівчинкою після порятунку. Після потрапляння в полон дитині надано медичну допомогу в Донецьку, а місцеві мешканці допомагали шукати її родичів. Серед речей розстріляної родини збереглися документи, за якими зрештою вдалося знайти бабусю дівчинки в Харцизьку. Сам Погорілий після полону пройшов кілька операцій і тривалу реабілітацію. Майже рік він займався встановленням долі своїх побратимів: його батальон втратив 12 військових, які спочатку числилися зниклими безвісти. За словами військового, зрештою вдалося ідентифікувати всіх.
Методи 2014-го, які не змінилися
Підбиваючи підсумок свого виступу, Погорілий відзначив, що події 2014 року продемонстрували набір методів, які Росія продовжує застосовувати й сьогодні: удари по цивільним, систематичне заперечення власних злочинів та використання чужих трагедій як інструменту пропаганди. «Вже у 2014 році російські війська систематично обстрілювали населені пункти та цивільне населення, а вчинені злочини використовували для створення пропагандистських міфів», — підкреслив він. Презентація роману, таким чином, стала не лише книжковою подією, а й актом документування правди, яку російська інформаційна машина десятиліттями намагається переписати.
