19 серпня 2026 року. Дипломатичні відносини між Україною та Польщею у питанні історичної пам'яті досягли критичної точки. Український посол у Варшаві Василь Боднар у ексклюзивному інтерв'ю польському виданню RMF 24 озвучив системну проблему: Київ місяцями не може отримати дозволів на проведення пошукових робіт на території Польщі, тоді як Україна безперешкодно видає аналогічні дозволи польській стороні.

Асиметрія у питаннях пам'яті

За словами дипломата, українська сторона діє через робочу групу і не створює перешкод для польських фахівців, які прагнуть знайти рештки жертв Другої світової війни на українських землях. Однак відповідна реакція Варшави залишається негативною. Боднар підкреслив, що українська сторона стикається з непереможними бюрократичними бар'єрами. «Я б закликав польську сторону видати хоча б один дозвіл на пошукові роботи в Польщі», — заявив посол, вказуючи на те, що Київ намагається узгодити роботу хоча б в одній локації вже кілька місяців, але отримує лише відмови чи обмеження.

Завершення робіт на Волині

На тлі дипломатичного тиску в Україні триває практична робота з повернення решток. Український інститут національної пам'яті (УІНП) офіційно повідомив про завершення ексгумації жертв Другої світової війни на території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька у Волинській області. Ця подія стала можливою завдяки міжвідомчій співпраці, яка, однак, відбувається на тлі складної та напруженої історії відносин двох країн.

Політичний контекст та вимоги Варшави

Питання історичної пам'яті та Волинської трагедії залишається одним із найгостріших у відносинах Варшави та Києва. У останні роки Сейм Польщі приймав нові постанови, приурочені до річниці подій на Волині, що викликало заклики з боку України до рівноправного діалогу. Польська сторона продовжує висувати жорсткі вимоги, заявляючи про необхідність визнання Волинської трагедії геноцидом як умови для подальшої євроінтеграції України. Ці політичні розбіжності створюють атмосферу недовіри, попри те, що на місцях триває практичне співробітництво.

Суперечливі дані

У публічному полі існують різні оцінки ситуації. З одного боку, українські дипломати та представники УІНП наполягають на тому, що Варшава свідомо блокує доступ до місць поховань, посилаючись на бюрократію. З іншого боку, польські офіційні особи часто заявляють про готовність співпрацювати, але вказують на необхідність дотримання процедур безпеки та узгодження маршрутів. Тоді як Київ повідомляє про «місяці очікування» та відмови, Варшава може трактувати ці затримки як технічну необхідність. Водночас, факт відсутності єдиного узгодженого графіка для польської сторони на українській території і, навпаки, блокування української сторони на польській залишається предметом гострої дискусії.