Український молочний ринок переживає безпрецедентну трансформацію. За перші п'ять місяців 2026 року країна різко збільшила імпорт молочної продукції, і лідером постачань стала Польща. Статистика фіксує стрімкий ріст ввезення сирів та молочної сироватки, що призвело до формування від'ємного торговельного сальдо в розмірі 85,7 млн доларів за звітний період.

Феномен, описаний у матеріалі РБК-Україна, виходить за межі простої конкуренції брендів. Це зіткнення двох принципово різних економічних моделей, де український виробник опинився в заведомо програшній позиції через відсутність державної підтримки та наслідки війни.

Математика програшу: гранти проти кредитів

Ключова причина домінування польської продукції криється в різниці умов для бізнесу. Тим часом як польські переробні підприємства пройшли масштабну модернізацію, отримавши від Європейського Союзу гранти на суму від 1 до 2 млрд євро, українські заводи були змушені залучати кредити під ринкові ставки, що сягають 18% річних.

Ця інвестиційна асиметрія призвела до колосальної різниці в продуктивності. Завдяки новому обладнанню польські молочнозаводи здатні переробляти до 1500 тонн сировини на добу. Українські підприємства, в середньому, справляються лише з 500 тоннами. Результат очевидний: сусіди мають надлишок продукції, який вони успішно вивозять на зовнішній ринок, зокрема в Україну.

За підсумками 2025 року польський молочний експорт досяг 3,9 млрд євро, що вивело країну на третє місце в ЄС. За два десятиліття частка Польщі в структурі молочного імпорту України зросла з 3% до 46%. Сьогодні польські підприємства займають майже половину ринку ввезених у країну сирів.

Ціна питання: чому імпорт дешевший?

Для звичайного споживача ситуація виглядає парадоксально: якісний вітчизняний продукт на полицях магазинів коштує дорожче за імпортований. Різниця в ціні між польським та українським сиром становить у середньому 22%. У перерахунку на кілограм це означає, що за свій продукт українці платять на 1 євро і більше більше.

Наприклад, у мережі "Сільпо" витриманий твердий сир польського бренду Polmlek коштує 853,33 грн/кг, тоді як аналогічний український продукт "Комо" оцінюється в 949 грн/кг. Експерти відзначають, що польська продукція, особливо сироватка, продається за цінами, які здаються нереальними для українського ринку (наприклад, суха сироватка — 3 000 євро/тонна проти 1 560–1 700 євро за українську), однак кінцева вартість готового продукту у сусідів залишається нижчою.

Директор департаменту управління товарною категорією мережі VARUS Дар'я Палагута пояснює успіх імпорту стабільністю: закордонні товари постачаються з чітко прогнозованими характеристиками та незмінним смаком. У умовах, коли покупець став критично чутливим до ціни, поєднання низької вартості та звичного якості стає вирішальним фактором.

Криза сировинної бази та структурна пастка

Проблема загострюється внутрішніми факторами. Війна призвела до втрати 10 мільйонів споживачів, а з 2022 року спостерігається скорочення пасовищ та поголів'я худоби. У 2026 році закупівельні ціни на молоко-сировину впали до критичних рівнів: 13,50–14,50 грн/л. При таких показниках більшість малих та середніх ферм працюють собі в збиток.

Парадоксально, але навіть при більш низьких спотових цінах на молоко в Польщі (11–12 грн/л у еквіваленті), польські переробники залишаються у виграші. Секрет криється в структурі ринку: в ЄС спотові угоди становлять лише 10%, тоді як в Україні ринок на 100% спотовий. Це робить український бізнес надзвичайно вразливим та нестабільним.

Сьогодні Україна опинилася в пастці "сировинної колонії": країна вивозить дешеву сировину (казеїн, сухе молоко) і ввозить натомість дорогі продукти глибокої переробки. Поки українські заводи продають напівфабрикати, польські підприємства перетворюють побічні відходи на високомаржинальні концентрати сироваткового білка для спортивного та дитячого харчування.

Боротьба не брендів, а держав

Виконавчий директор Союзу молочних підприємств України Арсен Дідур підкреслює: "Боротьба за зовнішні ринки давно перестала бути змаганням брендів. Сьогодні це турнір державних моделей підтримки бізнесу".

Кризу на молочному ринку не можна пояснити лише агресивністю імпорту. Це системна проблема, де навіть якісний український бренд програє через відсутність рівних умов. Без переходу на довгострокове контрактне молоко, розвитку глибокої переробки та посилення торговельної дипломатії перспективи виглядають туманно.

Головне питання, що стоїть перед галуззю, вже не в тому, чи стане імпорт більшим. Питання в тому, чи зможе Україна трансформуватися з постачальника дешевої сировини в експортера продукції з високою доданою вартістю. Від відповіді на це залежить, чиї продукти лежатимуть на українських полицях у майбутньому.