Французька акторка, співачка та письменниця Марина Владі померла 24 вересня в віці 88 років. Новину про смерть артистки повідомили її рідні, які підкреслили, що вона пішла з життя «дома, в оточенні близьких і своїх улюбленців», при цьому точну причину смерті родина не розкривала. В тому ж зверненні близькі назвали її життя «довгим, прекрасним і добре прожитим». Для кінематографа та культури втрата Марини Владі — це постать, яка на протяжении понад півстоліття зв'язувала французьке та російське мистецтво, а її ім'я залишається нерозривно пов'язаним з іменем Володимира Висоцького.

Шлях від доньки емігрантів до зірки Канн

Справжнє ім'я акторки — Катерина Марина Володимирівна Полякова-Байдарова. Вона народилася 10 травня 1938 року у Франції в родині російських емігрантів: батько Володимир Поляков-Байдаров був оперним співаком, мати Мілиця Енвальд — балериною. Кінодебют відбувся ще в дитинстві — у 1949 році у фільмі «Літня гроза», а в 1950-х роках вона активно працювала у французькому та італійському кіно: «Донька диявола», «Злочин і кара», «Прокляті йдуть у пекло», «Яд», «Відьма». Переломним став 1960 рік — головна роль у «Клевській принцесі» Жана Деланнуа принесла їй французьку премію Femina як найкращій акторці року, а міжнародне визнання закріпилося в 1963-му після фільму Марко Феррері «Шлюбне ложе», за який Владі отримала приз за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі.

Співпраця з легендами та громадська позиція

Акторка працювала з такими режисерами, як Орсон Веллс, Жан-Люк Годар, Міклош Янчо та Бертран Таверньє, знімалася в картинах «Фальстаф», «Дві-три речі, які я знаю про неї», «Зимовий вітер». На її рахунку понад 80 стрічок, а також роботи в театрі, на телебаченні та в літературі; знімалася вона до 1990-х років. Окрім сцени, Владі займалася громадською діяльністю: у 1971 році вона підписала «Маніфест 343» — петицію французьких жінок на підтримку права на аборт. Окреме місце в її творчості займала російська література, зокрема Чехов: вона грала його героїнь у театрі та кіно й виконала головну роль у фільмі «Любов до Чехова».

Шлюб з Висоцьким: любов на відстані

Особливе місце в житті артистки зайняв радянський актор, співак і поет Володимир Висоцький. Вони познайомилися в Москві у 1967 році, а в 1970-му одружилися — для Владі це був третій шлюб, для Висоцького — другий. Через відстань значну частину часу подружжя проводило окремо: за словами самої Владі, заради чоловіка вона проводила в Москві по кілька місяців на рік. Стосунки були непростими — у Висоцького були проблеми з алкоголем і наркотиками, і Владі намагалася допомогти йому впоратися зі залежностями. Останній телефонний розмова подружжя сталася 23 липня 1980 року: Висоцький планував незабаром приїхати до дружини у Францію, але 25 липня він помер у Москві в 42 роки. Пізніше артистка присвятила йому книгу «Володимир, або Перерваний політ», видану у Франції в 1987 році. У Марини Владі залишилися троє синів від перших двох шлюбів — Ігор і Петро від актора та режисера Робера Оссеяна і Володимир від льотчика Жан-Клода Брюе.

Позиція після 2022 року

Марина Владі багато років жила і працювала в СРСР і добре знала радянське життя, однак її прихильність до російської культури не означала підтримки радянської влади — в різні роки вона критично оцінювала систему, в якій провела частину часу. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в березні 2022 року в інтерв'ю французькому виданню вона заявила про гнів через напад на Україну й відзначила, що «цей жах слід було зупинити раніше». Тоді ж акторка згадала радянський режим, назвавши його «поліцейським, диктаторським і смертоносним», і, за її словами, ця система не зникла, а продовжила існувати в сучасній Росії.