Посол України в Туреччині Нариман Джелял у інтерв'ю РБК-Україна розкрив деталі двосторонньої взаємодії в оборонно-промисловій сфері, підкресливши, що Анкара проявляє стійкий інтерес до партнерства з Києвом, однак підходить до цього напрямку з характерною для турецької дипломатії обережністю. За словами дипломата, за останні 10–15 років турецький ОПК зазнав динамічного зростання і сьогодні є значущим регіональним, а навіть глобальним гравцем, що робить формат співробітництва з Україною особливо чутливим і багатогранним.

Зростання турецького ОПК як фактор обережності

Джелял відзначив, що турецька держава цілеспрямовано інвестує у розвиток національного оборонно-промислового комплексу, формуючи його як стратегічний пріоритет. Як наочний приклад посол навів турецьку компанію HAVELSAN, яка уклала прямий контракт з НАТО. «Чи не є це показником визнання результатів її роботи?» — підкреслив дипломат, зазначаючи, що подібні контракти підтверджують зрілість турецької оборонної індустрії та її здатність конкурувати на міжнародному рівні. Саме цей фактор, за його словами, зумовлює обережний підхід Анкари до будь-яких форм спільного виробництва чи трансферу технологій із третіми країнами, включно з Україною.

Український досвід викликає повагу, але Туреччина будує автономність

Нариман Джелял підкреслив, що український досвід в оборонній сфері — від розробки дронів до адаптації західних систем — викликає в Туреччині щире повагу та зацікавленість. Водночас, як зазначив посол, Анкара послідовно формує автономність не лише у зовнішній політиці, а й в оборонному секторі. Це означає, що Туреччина прагне до максимальної незалежності у розробці та виробленні озброєнь, що обмежує простір для прямого спільного виробництва, але не виключає форматів обміну технологіями, спільних досліджень та взаємних закупівель.

Ширший контекст: військове співробітництво та гарантії безпеки

Заяви посла щодо оборонного співробітництва вписуються у ширший контекст українсько-турецьких відносин. Раніше Джелял допускав можливість участі турецьких військ у механізмах «гарантій безпеки» для України, а також зазначав, що Анкара неодноразово сприяла звільненню українських військових та цивільних із російського полону, хоча частина турецьких ініціатив у цьому напрямку зіштовхується з блокуванням з боку Москви. Дипломат також раніше попереджав, що в разі поразки України наступними під ударом опиняться Кавказ і сама Туреччина, що підкреслює стратегічну зацікавленість Анкари в збереженні українського суверенітету.

Перспективи та обмеження

Отже, оборонно-промислове співробітництво України та Туреччини залишається у фазі активного, але обережного розвитку. З одного боку, обидві сторони мають взаємодоповнюючі компетенції: Україна — бойовим досвідом та інноваційними розробками, Туреччина — зрілою виробничою базою та державною підтримкою ОПК. З іншого боку, прагнення Анкари до оборонної автономії та її багатовекторна дипломатична стратегія створюють додаткові обмеження для поглиблення партнерства. За оцінкою посла, ключовою умовою подальшого прогресу стане здатність Києва запропонувати формати співробітництва, які не сприйматимуться Анкарою як загроза її стратегічній незалежності.