Вже другий місяць поспіль російські війська активно тероризують Київ та прилеглі регіони новими реактивними модифікаціями безпілотників типу «Герань-4» та «Герань-5». Через високу швидкість цих повітряних цілей повітряна тривога в українській столиці стала значно тривалішою, ніж періоди відносного затишшя між загрозами. Україна вже володіє технологіями та зразками дронів-перехватчиків, здатних уражати такі цілі, проте ключовим завданням залишається масштабне нарощування їх серійного виробництва.

Суть загрози: чому реактивні дрони складні для ППО

За понад місяць інтенсивного застосування реактивних дронів ворогу вдалося завдати ударів по низці цивільних складів та об'єктів приватного виробництва. Особливо небезпечним інцидентом став удар по складах з боєприпасами на Київщині, що спричинив людські жертви, після чого атаки змістилися на цифрову інфраструктуру та енергетичний комплекс. Головна технічна складність для сил протиповітряної оборони полягає в колосальній швидкості цілей: реактивні безпілотники розвивають від 400 до 450 км/ч, через що більшість стандартних квадрокоптерів-перехватчиків фізично не встигають за ними.

Розробка українських перехватчиків та нові технології

Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс активно відповідає на виклик, пропонуючи нові технологічні рішення. У серпні Міноборони повідомило про отримання першого швидкісного реактивного перехватчика Alexa Spatium, а розробники з «Диких шершнів» готують до серійного випуску модель Sting S із системою дистанційного керування Hornet Vision Ctrl. Паралельно компанії SkyFall та «Влучник» представили власні апарати P1-SUN Jetkiller і «Зореліт v5», що розвивають швидкість понад 400 км/ч та здатні ефективно перехоплювати ворожі засоби ураження на великих висотах.

Суперечливі дані

Попри успішні випробування окремих зразків, оцінки експертів та офіційних осіб щодо поточної ефективності протидії розходяться. Частина виробників заявляє про знищення десятків реактивних цілей на тестах і готовність до негайного масштабування, тоді як незалежні аналітики та військові експерти вказують на збереження дефіциту дороговартісних зенітних комплексів і необхідність повної автоматизації процесів виявлення. Крім того, у відкритих джерелах різняться дані щодо граничних швидкісних характеристик новітніх модифікацій ударних дронів противника та висот їх ефективного перехоплення.

Проблеми масштабування та перспективи

Ключовим бар'єром на шляху до повного закриття неба від реактивних дронів залишається саме швидкість випуску перехватчиків. Керівництво країни та профільні відомства заявляють про необхідність довести виробництво ефективних безпілотників до тисяч одиниць. Лише повна інтеграція систем штучного інтелекту для автоматичного наведення, фінансова підтримка та укладання прямих контрактів із військовими частинами дозволять переломити ситуацію в повітрі та забезпечити надійний захист критичної інфраструктури.