Сучасна цивілізація, попри свій технологічний розмах, ризикує залишити після себе менше матеріальних слідів, ніж давні народи. Тоді як єгипетські піраміди та шумерські клинописні таблички стоять тисячоліттями, цифрові носії інформації вразливі й нетривкі. Щоб протистояти цьому, міжнародний проєкт Memory of Mankind (MOM) запускає створення унікального аналогового архіву, який буде приховано на глибині двох кілометрів під землею.
Загроза цифрового забуття
Ініціатор проєкту, австрійський інженер Мартін Кунц, попереджає: у довгостроковій перспективі єдиними слідами нашої епохи можуть стати глобальне потепління, радіоактивні відходи та банки від енергетичних напоїв. Цифрові сховища, на які ми покладаємося сьогодні, надзвичайно нестабільні. За даними NASA, потужний викид корональної маси здатний знищити сервери та хмарні сховища, стерши наукові праці та культурну спадщину.
Проблему погіршує швидке застарівання форматів. Дискети, відеокасети та мінідиски стали безкорисним хламом всього за кілька десятиліть через зникнення пристроїв для їх читання. Паперові носії також не вічні: за несприятливих умов паперов перетворюється на пил, а мокра газета розкладається за шість тижнів.
Технологія вічності
Для вирішення проблеми довговічності команда MOM об'єдналася з вченими та університетами для створення сховища в альпійському регіоні Гальштат. Основою архіву стануть пластини з високотехнологічної кераміки розміром 20×20 см. Це один із найстійкіших матеріалів на планеті, здатний витримувати температуру до 1300°C, а також вплив кислот та лугів.
Дані на пластинах записуються двома способами:
- Кольоровий друк: керамічні барвники з роздільною здатністю 300 dpi для фотографій та схем, захищені прозорою глазур'ю.
- Керамічний мікрофільм: чорно-білий запис лазером. Текст зменшується до п'яти рядків на міліметр, але легко читається звичайною 10-кратною лупою.
Одна така пластина вміщує до 5 мільйонів символів — еквівалент книги на 400 сторінок, але займає в 200 разів менше місця.
Природний захист та умови доступу
Архів буде розміщено в соляній шахті. Сіль має унікальні властивості: вона пластична і поступово заповнює порожнечі зі швидкістю 2 см на рік, природним чином закриваючи тріщини та ізолюючи капсули від води та людей. Тиск гори захистить контейнери навіть у разі настання нової льодовикової епохи з товщиною льоду до 5 км.
Щоб знайти архів у майбутньому, розробники створили систему круглих керамічних жетонів — «карт скарбів». Їх поширюють серед учасників проєкту по всьому світу. Жетон закалений при 1200°C і слугує одночасно картою та хронометром. Для розшифровки карти цивілізація майбутнього повинна мати певний рівень знань, що виключає випадкове відкриття архіву примітивними племенами.
Що всередині архіву?
Проєкт не прагне створити повну копію Вікіпедії, оскільки знання постійно змінюються. Мета MOM — зафіксувати зріз нашої епохи. В архів потрапляють:
- Автоматично зібрані дані: щоденні статті провідних газет зі всього світу для уникнення упередженості.
- Інституційний вибір: наукові праці, дисертації Відня, описи винаходів і, що критично важливо, карти сховищ ядерних та токсичних відходів для попередження нащадків.
- Особисті історії: краудсорсингові тексти від звичайних людей — щоденники, історії кохання, рецепти та фотографії.
Куратори зазначають, що опис подій різними мовами стане безцінним матеріалом для майбутніх лінгвістів. Для допомоги у дешифруванні створено власну версію Розеттського каменя — візуальний словник з тисячами зображень предметів та дій.
Кому адресовано послання?
Мартін Кунц допускає, що отримувачами послання можуть стати не люди, а новий розумний вид (наприклад, нащадки енотів) або навіть позаземні цивілізації. MOM співпрацює з ініціативами, що розміщують аналогічні маркери в точках Лагранжа Сонячної системи. Аналіз еволюції показує, що для розуміння архіву цивілізація повинна мати здатність до абстрактного мислення та жити на планеті з континентами, що дозволяють видобувати метали та створювати кераміку.