Українська оборонно-промислова галузь потребує кардинальної зміни стратегічної парадигми. Як заявив виконавчий директор Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України (NAUDI) Сергій Гончаров під час форуму «Оборона 2027. Армія, технології, індустрія», вітчизняним розробникам та державним структурам необхідно відмовитися від суто реактивної позиції. Натомість ключовим пріоритетом має стати проактивний підхід, що передбачає точне прогнозування характеру та технологічних особливостей майбутніх бойових дій на горизонті від шести місяців до одного року і більше.

Виклики 2026 року та уроки протидії новим загрозам

За словами Сергія Гончарова, реалії поточного року повністю підтвердили ті системні ризики, щодо недопущення яких експерти асоціації попереджали ще наприкінці попереднього року та на старті поточного періоду. Йдеться передусім про масштабне впровадження противником принципово нових засобів ураження. Проте рівень синергії між державним апаратом та приватним бізнесом поки не демонструє абсолютної ефективності. Зокрема, оборонний сектор сьогодні змушений у режимі реального часу реагувати на масоване застосування противником реактивних безпілотників типу Shahed та малогабаритних крилатих ракет, на що йде критично багато часу.

Суперечливі дані

Аналізуючи швидкість реагування на безпекові виклики, експертна спільнота та представники профільних відомств розходяться в оцінках причин затримок. Якщо керівництво NAUDI відкрито вказує на недостатній рівень комунікації та координації між бізнесом і державою на початкових етапах впровадження нових загроз, то низка чиновників оборонного сектору посилаються на об'єктивні бюджетні обмеження та тривалі цикли випробувань. Тим не менш, загальна позиція зводиться до головного: фінансовий ресурс традиційно виступає головним стримуючим фактором, проте затягування процесів планування безпосередньо впливає на захищеність неба.

Необхідність постійної технологічної адаптації

Гончаров акцентував увагу на тому, що тенденція до посилення реактивної складової в арсеналі противника простежувалася досить чітко. Проте відсутність всеосяжного та своєчасного діалогу між усіма учасниками процесу призвела до того, що індустрія опинилася в ролі наздоганяючого. Наразі профільні рішення активно опрацьовуються, проте ключовим висновком є те, що жоден засіб, який розробляється сьогодні, не зможе залишатися універсальним «щитом» протягом кількох років. Динаміка війни вимагає постійного оновлення розробок у тісній кооперації з бойовими підрозділами, Міністерством оборони та Генеральним штабом ЗСУ.

Перспективи синергії інженерів і фронту

Головною конкурентною перевагою українського ОПК залишається унікальна здатність поєднувати передові інженерні рішення з реальним бойовим досвідом передової. Синергія розробників і військовослужбовців дозволяє масштабувати успішні наработки у найкоротші терміни. Саме це практичне новаторство та технологічність визнаються на світовому рівні як найважливіший фактор, що дозволяє Україні зберігати перевагу над противником у довгостроковій перспективі.