3 листопада 2026 року в Третьяковській галереї на Кримському Валу (Кримський Вал, 10, зала 82) відкрилася виставка «Природа фотографії», присвячена пейзажній фотографії в Росії. До експозиції увійшли близько 130 творів понад 30 авторів, причому багато робіт демонструються публіці вперше. Проєкт триватиме до 28 березня 2027 року. Поряд із творами із зібрання самої галереї відвідувачі побачать знімки переможців міжнародного конкурсу мобільної фотографії HUAWEI XMAGE, що об'єднує як аматорів, так і професіоналів, зокрема в жанрі пейзажу. Куратор виставки — Микита Єрофєєв.
Від наслідування живопису до власної мови
Центральна ідея експозиції — простежити еволюцію фотографічного інтересу до російської природи: від перших досвідів, орієнтованих на традиції живопису, до сучасних художніх практик. Виставка показує, як упродовж більш ніж ста років фотографія поступово виробила власну художню мову і стала самостійним способом осмислення пейзажу, а не лише ілюстрацією до живописного канону.
Пікториалізм і конструктивізм: два полюси пейзажу
Найраніші твори експозиції — роботи Євгена Вишнякова, Миколи Мещеріна та Ігоря Грабаря, що відображають прагнення вирішувати традиційні художні завдання засобами нового мистецтва. У XX столітті фотографія все частіше ставала простором експерименту. На виставці представлені два контрастні підходи: пікториалізм Миколи Андрєєва, який використовує м'якомалюючі об'єктиви і спеціальні техніки друку, щоб піти від точної фіксації реальності, та конструктивізм Олександра Родченка, для якого природний мотив був приводом для експериментів з композицією та ракурсом. В обох випадках пейзаж виступав не лише об'єктом зйомки, а й простором художнього пошуку та роботи з глядацьким сприйняттям.
Пейзаж як простір художнього пошуку
Експозиція розкриває різноманітність підходів до зображення природи. На фотографіях архітектури Підмосков'я Вадима Коврігіна природа формально залишається другорядним героєм, проте не сприймається як фон і нерідко відіграє ключову роль у кадрі. Роботи Анатолія Єріна, створені під час експедиції на Валаам, присвяченої пленерній географії Івана Шишкіна, мають характер документального дослідження. Миколай Кулебякін, зі свого боку, поєднував панорамний видовий пейзаж із живими натурними враженнями, знаходячи поезію в спогляданні природи.
Фотографія як фіксація художніх практик
Окреме місце в експозиції займає фотографія як засіб фіксації інших художніх практик. На виставці представлені знімки перформансів групи «Колективні дії», експериментів з артефактами Франциско Інфанте та творів ленд-арту Миколи Поліського. Таким чином, пейзажний знімок тут виступає і документом, і самостійним висловлюванням.
Підсумок: понад сто років фотографічного погляду
Об'єднавши твори різних епох і художніх напрямків, виставка «Природа фотографії» показує, що фотографія протягом усієї своєї історії розвивалася одночасно як засіб документального освоєння реальності та як самостійне художнє висловлювання. Проєкт розкриває різноманіття підходів до зображення природи та можливості фотографічного мистецтва, простежуючи шлях від кінця XIX століття до наших днів.
