В умовах, коли повітряні атаки на промислову та енергетичну інфраструктуру стали системним фактором, питання захисту перестало бути виключно державним. В Україні сформувалася практика, за якої великі холдинги та критично важливі підприємства самостійно організовують багаторівневу систему протиповітряної оборони. Представник компанії «Дикі Шершні» в інтерв'ю РБК-Україна розкрив архітектуру такої системи і пояснив, чому в реальних умовах саме комбінація дронів, автоматизованих турелей та засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) є максимально наближеним до ідеалу рішенням, доступним бізнесу вже сьогодні.

Архітектура багаторівневого захисту

За словами експертів «Дикі Шершні», ідеальна приватна ППО, яку бізнес здатний реалізувати в поточних реаліях, будується на трьох компонентах: перехоплюючих безпілотниках, автоматизованих турелях та системах РЕБ. Ці елементи формують не єдиний рубіж, а кілька ешелонів оборони. Ближній ешелон, розташований безпосередньо біля інфраструктури, що захищається, забезпечують автоматизовані турелі, здатні вести вогонь по цілях, що низько летять, на малій дистанції. Перший, дальній ешелон складають дрони-перехоплювачі, які перехоплюють ворожі БПЛА на підльоті, не допускаючи їх до об'єкта. Системи РЕБ виконують допоміжну, але критично важливу функцію — придушення каналів управління та навігації атакуючих безпілотників, знижуючи їхню точність та ефективність.

Економічна логіка інвестицій

Розвиток приватної ППО — дорогий напрямок, і економічний сенс таких інвестицій, за оцінкою експертів, у першу чергу проявляється у великих холдингах з високою вартістю активів. Проте розрахунок тут простий: наслідки прильоту одного «Шахеда» можуть знищити об'єкт вартістю близько 50 млн доларів разом із продукцією на аналогічну суму, що знаходиться на ньому. У цьому контексті витрати на багаторівневу систему захисту виглядають як страховка, багаторазово менша за масштабом, ніж потенційний збиток. Експерти наголошують, що якби компанія змогла придбати дефіцитні переносні зенітні ракетні комплекси (ПЗРК) або навіть комплекс Patriot для захисту власних об'єктів, це стало б оптимальним рішенням, а сам бізнес перетворився б на найпривабливішого роботодавця в регіоні. Тим не менш, у реальних умовах, коли такі системи зосереджені в руках держави, комбінація дронів, турелей та РЕБ залишається практичним максимумом.

Правові рамки та державний експеримент

Ідею дозволити критично важливим підприємствам самостійно долучатися до захисту від повітряних атак було озвучено ще у 2025 році, коли Міністерство оборони очолював Денис Шмигаль. На початку березня 2026 року уряд України офіційно дав дозвіл на запуск відповідного експерименту, що легалізувало діяльність приватних підрозділів ППО. Згодом у Міноборони вперше публічно повідомили про успішні результати роботи цих підрозділів, які вже почали виконувати бойові завдання. Таким чином, приватна ППО перестала бути теоретичною концепцією і стала діючим елементом системи національної безпеки, що доповнює державні сили протиповітряної оборони.

Практичне значення для промисловості

Формування приватного ешелону ППО має значення не лише для окремих підприємств, а й для стійкості цілих виробничих ланцюжків. В умовах, коли удари по інфраструктурі здатні паралізувати роботу цілих регіонів, здатність ключових підприємств самостійно забезпечувати свій повітряний захист знижує системні ризики для економіки. Багаторівнева архітектура — з дальнім перехопленням дронами, ближнім захистом турелями та придушенням РЕБ — дозволяє створювати гнучку систему, адаптовану під конкретний профіль загроз та географію об'єкта. Для бізнесу це означає не просто купівлю техніки, а вибудовування повноцінного контуру безпеки, в якому технологічні компоненти працюють у зв'язці та взаємно підсилюють одне одного.