У умовах затяжного конфлікту та критичної потреби в артилерійських боєприпасах структура української оборонної промисловості зазнала фундаментальних змін. Станом на серпень 2026 року саме приватний сектор став головним рушійним фактором, що забезпечує фронт артилерійськими снарядами. Це підтверджують дані Національної асоціації підприємств оборонно-промислового комплексу України (НАУДІ), які вказують на парадоксальну ситуацію: попри мільярдні державні інвестиції, реальні поставки здійснюються приватними гравцями.

Криза державних контрактів та досвід General Dynamics

Владислав Бельбас, член Президії НАУДІ та генеральний директор компанії «Українська бронетехніка», прокоментував ситуацію, що склалася навколо невдачі у виробництві 155-мм артилерійських снарядів, профінансованого американським гігантом General Dynamics. Експерт наголошує, що наявність величезного бюджету, статусу відомого підрядника та політичної волі ще не гарантує появи реального серійного виробництва. На його думку, ключова складність полягає не у пошуку фінансування, а у здатності змусити завод стабільно та якісно випускати продукт у промислових масштабах.

Ціна швидкості: західний досвід відновлення потужностей

Повномасштабна війна змусила західні країни в надзвичайному режимі відновлювати виробничі потужності, які десятиліттями скорочувалися. Політична вимога була однозначною: виробляти більше і робити це негайно. Однак, як зазначає Бельбас, швидкість без належної технологічної перевірки має свою ціну. Спроби швидко наростити виробництво без належного налагодження процесів створюють додаткові ризики, що підтверджується складнощами, з якими зіткнулися західні партнери при спробі масштабувати випуск боєприпасів.

Феномен приватного сектору: виробництво з нуля

Поки державні підприємства борються з бюрократією та проблемами модернізації, приватні компанії українського ВПК продемонстрували унікальну ефективність. Їм вдалося фактично з нуля організувати виробництво артилерійських боєприпасів, якого до повномасштабного вторгнення практично не існувало. Цього досягнуто в умовах постійних обстрілів, дефіциту персоналу та критичних проблем з енергозабезпеченням. Бельбас наголошує, що це виробництво було створено без прямої державної підтримки та інвестицій, що робить внесок приватного сектору ще більш значущим.

Технологічна готовність як пріоритет

Важливість технологічної готовності виробництва стає очевидною при порівнянні результатів. Приватні компанії змогли організувати лінії, вартість яких рахується десятками мільйонів доларів, самостійно. На думку представника НАУДІ, необхідно розуміти та цінувати цей внесок, оскільки саме приватний сектор сьогодні забезпечує основну частку поставок. Успіх було досягнуто завдяки гнучкості управління та здатності швидко адаптуватися до змінюваних умов, на відміну від громіздких державних структур.